ответ:Ліричний герой Ольжича не відразу постав як цілком сформована особистість. Як і кожна людина, він пройшов певні етапи свого духовного розвитку, своєї духовної еволюції. Водночас еволюцію характеру ліричного героя, ми мо й еволюцію характеру самого поета, адже в образі ліричного героя поет втілює свій ідейно–естетичний ідеал, свою життєву позицію, свої осяяння, думки, переживання і розуміння життєвих процесів. Вже у найраніших віршах ліричний герой О.Ольжича досить чітко окреслився у своїх ідеалах. Понад усе герой любить свою батьківщину – Україну.
ответ:Ліричний герой Ольжича не відразу постав як цілком сформована особистість. Як і кожна людина, він пройшов певні етапи свого духовного розвитку, своєї духовної еволюції. Водночас еволюцію характеру ліричного героя, ми мо й еволюцію характеру самого поета, адже в образі ліричного героя поет втілює свій ідейно–естетичний ідеал, свою життєву позицію, свої осяяння, думки, переживання і розуміння життєвих процесів. Вже у найраніших віршах ліричний герой О.Ольжича досить чітко окреслився у своїх ідеалах. Понад усе герой любить свою батьківщину – Україну.
Объяснение:
Ідея твору: уславлення винахідливості та мужності талановитого полководця Богдана Хмельницького.
Основна думка: народ не забуває та оспівує в піснях своїх героїв.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: історична пісня.
Композиція
Експозиція: Богдан Хмельницький воює проти ляхів.
Зав’язка: Хмельницький з військом прибуває до Жовтих Вод.
Розвиток подій: до Жовтих Вод «їде ляхів сорок тисяч», Хмельницькому допомагають татари у битві проти ляхів.
Кульмінація: перемога над ненависним ворогом, бо «утікали вражі ляхи».
Розв’язка: «не по однім ляшку зосталась вдовиця».
Художні засоби.
Епітети: «хорошої вроди», «великую потугу», «сірії вовки»
Постійний епітет: «орду татарськую», «вражі ляхи»
Метафора: «становили дубовії хати»
Персоніфікація: «хміль грає», «хміль кисне»
Гіпербола:
«Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить головою в воду»
Риторичне запитання: «Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?», «Чи не той то хміль, що по пиві грає?..», «Чи не той то хміль, що у пиві кисне?»
Звертання: «Не пий, Хмельницький, …»
Пестливі слова: ляшенькам
Оклики: «Гей, не один лях лежить, вищеривши зуби!»
Рефрен (повтор) : «Чи не той то хміль…», «Ой той то Хмельницький…».
Паралелізми:
«Гей, там поле, а на полі цвіти —
Не по однім ляшку заплакали діти».
«Гей, там річка, через річку глиця —
Не по однім ляшку зосталась вдовиця...».
Вигук: «гей»
Кількість строф – дванадцять.
Вид строфи: двовірш.
Рими: в'ється – б'ється, грає – рубає, кисне – тисне, Броду – воду, Води – вроди, маю – знаю, веду – біду, шуби – зуби, хати – утікати, повки – вовки, цвіти – діти, глиця – вдовиця.
Римування: паралельне (АА)
Чи не той то хміль, що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.
Будь уважним до слова.
1. Хміль — однорічна або багаторічна витка рослина, яку використовують
у пивоварінні.
2. Тичина — довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, під¬пирання гілок плодових дерев.
3. Золотий Брод. Золота Вода — поетичні назви урочища Жовті Води.
4. Глиця — листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.
5. Повк — тут полк.