Твір роздум (Карпенко карий "сто тисяч") тема: 1) яким я уявляю майбутнє Романа 2) Чи заспокоївся б Герссим Калитка після придбання землі Смокмипова (вибрати якусь одну тему)
Вiрш п. тичини «пам’ятi тридцяти» уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. це — цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi: трагедiя довгий час замовчувалася, й тiльки вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв. «пам’ятi тридцяти» аналіз вірша жанр «пам’ятi тридцяти» — громадянська лірика в основу твору «пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. загиблих у бою під кругами юнаків поховали в києві на аскольдовій могилі. вид лірики: громадянська. жанр: вірш-реквієм. віршовий розмір — тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими стопами. римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. провідний мотив. у творі «пам’яті тридцяти» п. тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть. композиція твору. вірш має кільцеву композицію. поезія «пам’яті тридцяти» складається з п’яти строф. поезія починається й закінчується рядками: «на аскольдовій могилі поховали їх». образи твору. ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників україни, які загинули, захищаючи незалежність батьківщини. це тридцять мучеників, цвіт нації. у творі багато образів-символів: сонце, вітер, дніпро. символічним є й образ каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі. «пам’яті тридцяти» художні засоби: епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша; метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в новім заповіті»; риторичні оклики «на аскольдовій могилі український цвіт! », «боже, покарай! » зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів україни; риторичні питання «на кого посміла знятись зрадника рука? », «на кого завзявся каїн? » оцінку ліричним героєм того, що відбулося; рефрен: «на аскольдовій могилі».
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям. Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах». Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона. Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua