ответ: идеал до якого ми йдемо буває дуже важко але іноді легко, тому деякі люди щоб стати успішним роблять різні ідеї, багато з них уже став идеалом для себе и дає можливість тоже зробити себе успішним тому не мало хто хоче цього, тому я гадаю що идеал це ми самі
ответ : Коли людина народжується, від першого скрику і всі перші роки життя єдиними людьми, до яких вона тягнеться, єдиним ідеалом стають власні батьки. Але дитина росте, розвивається, навчається, постійно змінюється. А разом із нею змінюється й ідеал. І чим більш досконалою стає людина, тим досконалішим стає її ідеал. Чим більш освіченою, мудрішою і досвідченою стає особистість, тим більше зростають її запити, вимоги до самої себе і навколишнього світу, тим складнішими і серйознішими стають цілі на життєвому шляху. Таким чином, ідеал завжди на крок попереду від розвитку людини, ось чому вона ніколи не може дістатись його вершини, хоч і прагне до заповідної височини все життя. Але в цьому немає нічого поганого чи осудливого, бо саме існування ідеалу в житті людини, до якого вона постійно тягнеться, стимулює її розвиток. І не важливо, що саме буде ідеалом — гроші, сім'я, мистецтво чи щось інше. Доки людині е до чого йти, вона вдосконалюється. Якщо ж в якийсь момент починає вважати, що досягла в повній мірі свого ідеалу, то зупиняється у своєму подальшому розвитку.
Отже, ідеал — це і справді недосяжна вершина, до якої ідеш усе життя і яка з кожним кроком людини до неї стає дедалі вищою. Але якби не було тієї заповітної височини, то неможливим стало б і простування людини сходами життя.
ответ: идеал до якого ми йдемо буває дуже важко але іноді легко, тому деякі люди щоб стати успішним роблять різні ідеї, багато з них уже став идеалом для себе и дає можливість тоже зробити себе успішним тому не мало хто хоче цього, тому я гадаю що идеал це ми самі
Объяснение:
т
ответ : Коли людина народжується, від першого скрику і всі перші роки життя єдиними людьми, до яких вона тягнеться, єдиним ідеалом стають власні батьки. Але дитина росте, розвивається, навчається, постійно змінюється. А разом із нею змінюється й ідеал. І чим більш досконалою стає людина, тим досконалішим стає її ідеал. Чим більш освіченою, мудрішою і досвідченою стає особистість, тим більше зростають її запити, вимоги до самої себе і навколишнього світу, тим складнішими і серйознішими стають цілі на життєвому шляху. Таким чином, ідеал завжди на крок попереду від розвитку людини, ось чому вона ніколи не може дістатись його вершини, хоч і прагне до заповідної височини все життя. Але в цьому немає нічого поганого чи осудливого, бо саме існування ідеалу в житті людини, до якого вона постійно тягнеться, стимулює її розвиток. І не важливо, що саме буде ідеалом — гроші, сім'я, мистецтво чи щось інше. Доки людині е до чого йти, вона вдосконалюється. Якщо ж в якийсь момент починає вважати, що досягла в повній мірі свого ідеалу, то зупиняється у своєму подальшому розвитку.
Отже, ідеал — це і справді недосяжна вершина, до якої ідеш усе життя і яка з кожним кроком людини до неї стає дедалі вищою. Але якби не було тієї заповітної височини, то неможливим стало б і простування людини сходами життя.