Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
Як би не були сильні наші почуття і чисті пориви, ми все ж не можемо примусити іншу людину любити, якщо цього почуття немає. Тоді доводиться миритися з розпирає душу емоціями і намагатися забути, викреслити об’єкт пристрасті з пам’яті. Не у всіх це виходить, саме тому так багато самогубств або тяжких злочинів на тлі нерозділеного кохання.
Объяснение:
Якщо людина, яка нам подобається, не відповідає взаємністю, найперше ми починаємо шукати недоліки у собі, бо намагаємося усвідомити: «чому?». Можливо, я занадто скромна, не така яскрава, недостатньо гарна для нього… Але якби я «вписувалася» у його параметри краси, все могло би бути зовсім інакше. Ні! Ніколи так не думайте. Не вишукуйте у собі недоліків через нерозділене кохання. Тому що тут ви можете помилятися. Ви – індивідуальність. Ваш внутрішній світ – неповторний. Ваша зовнішність – єдина у світі. Якщо людина, яку ви любите, не відповідає взаємністю, то це зовсім не тому, що у вас, як вам здається, щось не так. От наприклад, я вважаю, що конвалії – це вишукані квіти, а деякі мої друзі постійно возвеличують класичні троянди і не обходяться без цих квітів, коли їх за розділити чиюсь радість.І на завершення…
Не втікайте від свого кохання – погляньте йому у вічі. Навіть якщо воно невзаємне, прислухайтеся до нього. Воно хоче вам розповісти про те, чого так не вистачає вашому серцю: можливо, просто часу на творення добра. Можливо, серцю бракує простору для того, аби піклуватися про інших. «Не думайте, що це якась помилка, яка вклинилася у ваше розмірене життя», – пише польський богослов Міхал Адамський, маючи на увазі речі, які ми вважаємо зайвими у нашому житті, і схильні від того страждати. Нерозділене кохання не є чимось зайвим, що помилково увірвалося у ваше життя, аби його поруйнувати. Не забувайте про те, що нічого випадкового в житті не буває.
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
Як би не були сильні наші почуття і чисті пориви, ми все ж не можемо примусити іншу людину любити, якщо цього почуття немає. Тоді доводиться миритися з розпирає душу емоціями і намагатися забути, викреслити об’єкт пристрасті з пам’яті. Не у всіх це виходить, саме тому так багато самогубств або тяжких злочинів на тлі нерозділеного кохання.
Объяснение:
Якщо людина, яка нам подобається, не відповідає взаємністю, найперше ми починаємо шукати недоліки у собі, бо намагаємося усвідомити: «чому?». Можливо, я занадто скромна, не така яскрава, недостатньо гарна для нього… Але якби я «вписувалася» у його параметри краси, все могло би бути зовсім інакше. Ні! Ніколи так не думайте. Не вишукуйте у собі недоліків через нерозділене кохання. Тому що тут ви можете помилятися. Ви – індивідуальність. Ваш внутрішній світ – неповторний. Ваша зовнішність – єдина у світі. Якщо людина, яку ви любите, не відповідає взаємністю, то це зовсім не тому, що у вас, як вам здається, щось не так. От наприклад, я вважаю, що конвалії – це вишукані квіти, а деякі мої друзі постійно возвеличують класичні троянди і не обходяться без цих квітів, коли їх за розділити чиюсь радість.І на завершення…
Не втікайте від свого кохання – погляньте йому у вічі. Навіть якщо воно невзаємне, прислухайтеся до нього. Воно хоче вам розповісти про те, чого так не вистачає вашому серцю: можливо, просто часу на творення добра. Можливо, серцю бракує простору для того, аби піклуватися про інших. «Не думайте, що це якась помилка, яка вклинилася у ваше розмірене життя», – пише польський богослов Міхал Адамський, маючи на увазі речі, які ми вважаємо зайвими у нашому житті, і схильні від того страждати. Нерозділене кохання не є чимось зайвим, що помилково увірвалося у ваше життя, аби його поруйнувати. Не забувайте про те, що нічого випадкового в житті не буває.