Коли йдеться про культуру, здається, що кожен розуміє, що вона є. Однак, не все так просто. Якщо поставити запитання пересічній людині: «Що є культура?» - отримаємо досить різні відповіді. Дійсно, можна говорити про культуру поведінки, освіту, національну культуру, мистецтво, культуру спілкування, культуру почуттів тощо. І все це є вияви світу культури. Справа в тому, що культура – складний об’єкт вивчення. Наука, що вивчає культуру – культурологія досліджує різноманітні сфери, форми та особливості культурних явищ. Специфіка філософського підходу до осмислення культури полягає в прагненні представити культуру як складне багатовимірне явище, що істотно пов’язане з людиноюестетичного, коротше, розумного вдосконалювання людини в ході її історичної еволюції». Філософський погляд на культуру був розвинутий І.Г.Гердером (1744-1803). Він розглядав культуру в контексті еволюції, наголошуючи відмінність людського від тваринного. Культура трактувалася як друге народження людини: «Якщо б людина все брала з самої себе та розвивала це без зв’язку з зовнішніми предметами, то, дійсно, була б можлива історія людини, але не людей, не всього роду людського. Однак наш специфічний характер полягає саме в тому, що народжені майже без інстинктів, ми лише шляхом вправ протягом всього життя виховуємося до рівня людськості…Ми можемо, якщо побажаємо, дати цьому другому народженню людини, що проходить крізь все її життя, назву, що пов’язана або з обробкою землі – «культура», або образом світла – «просвіта» » Осмислення культури можливе також з позицій соціологічного підходу. В такому варіанті розуміння культури орієнтує на те, що в суспільстві є певні культуротворчі можливості, що виявляються в спрямуванні життя в організаційному, а не хаотичному напрямі. Культурні цінності створюються суспільством та спрямовують його розвиток. Поняття «культура» з соціологічної точки зору характеризує образ життя суспільства в цілому. Отже, осмислення культури здійснюється в процесі співставлення її з людиною, природою, історією, соціумом. Так, В.М.Межуєв визначає: «Світ культури – це світ самої людини». На думку Е.С.Маркаряна. культура – «позабіологічно створений засіб спілкування». В.С.Стьопін наголошує, що «культура – це геном соціального життя. Щоб виник новий тип суспільства, має виникнути нова культурна матриця. Подібно до того,як геном визначає, яким буде організм, так тип культури визначає, як буде відтворюватися діяльність людини». Батоманітні точки зору стосовно культури представляють її як вияв людської природи, творчих сил людини, історично визначений рівень розвитку суспільства організації життя та діяльності людей. тощо, а культурність – як ставлення до подій життя на основі духовних, моральних, світоглядних засад. Однак в європейській філософії представлена і традиція, в межах якої культура та цивілізація не лише розрізняються, а навіть протиставляються. На останньому наголошують з моменту фіксування філософією життя кризи європейської культури.
