Твір роздум
опис природи у поезії "тиша морська" леся українка

ответ:найди в інеті

Объяснение:тогошо там докладніше

Аналіз вірша «Тиша морська» Лесі Українки

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі

Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю

Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі)

Художні засоби

Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, стежечка злотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння

Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння

Персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце

Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.

Повтори (анафора, єдинопочаток): " Певне, се ... Певне, тут...", "Править хтось малим човенцем..."

Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.

Риторичні оклики: "...бува негода в світі!", "...шляхом по "

Інверсія: "Рине хвилечка перлиста", "В'ється стежечка злотиста"

Антитеза (протиставлення): "від сходу до заходу", "... весла підіймає, ... золото спадає"

Заперечення: "Не страшні для мене вітри. Ні підводнії каміння... не згадала"

Кількість строф: вісім

Рими: віконце — сонце, блакиті — світі, хвилі — білі, перлиста — злотиста, підіймає — спадає, сісти — по заходу — воду, каміння — проміння

Объяснение: