Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.
Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
Романтизму властиві такі ознаками:
• незадоволення реальним життям людини;
• ідеалізація людських почуттів;
• увага до проблеми літературної мови;
• зв'язок із фольклором ;
• вираження настроїв наявністю символів, антитез, метафор,лексим.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.