еред позитивних рис вдачі Лукаша поетеса помічає якусь дитячість у його очах, що свідчить про його незаплямовану душу, сором’язливість, допитливість, цікавість до всього. Також Леся Українка відтіняє його лагідність, щирість, шанобливе ставлення до старших, відсутність лайки в його мові.
Мавка пробудила а Лукашеві найкращі порухи ніжної душі, заронила в серце надію на спільне щастя, викликала у відповідь кохання… Але вдача Лукаша не була такою ж гармонійністю, його світлі риси чергувалися з темними.
Зустрівши Мавку й відчуваючи до неї незвичайний потяг, Лукаш, однак, не дбає, щоб та перша зустріч
не була останньою, а покладається на обставини.
Він намагається захистити Мавку від несправедливих докорів матері, але та спроба була нетривкою та швидко закінчувалася. Юнак знає, що мати буде “недоброю” свекрухою, але протидіяти не може жінці, якій потрібна зв’язана родинними узами безвідмовна наймичка.
Якщо перед наступом матері Лукаш відступав, то перед наступом Килини він капітулює. Прищеплені світом власників негативні риси приглушили здорове моральне начало в його душі. Лукаш топче свої почуття до Мавки та одружується з Килиною.
Вовча подоба Лукаша, якої він набув унаслідок свого відступництва, тяжка для нього. Він прагне знову стати людиною, і в цьому йому допомагає Мавка. Коли Лукаш повернувся до творчого життя, у його словах стала відчуватися твердість, що викликає подив і страх Килини.
Юнак не може зносити образливих суперечок матері й дружини, не може далі жити в такій обстановці.
Оглядаючи своє життя, Лукаш у мріях повертається до Мавки, до сопілки. Навколо зима, але його мрії весняні, радісні. Його спів викликає раптовий розквіт весни, як символ щастя, до якого кликала коханого Мавка, на шлях до якого він устав в останні хвилини життя…
еред позитивних рис вдачі Лукаша поетеса помічає якусь дитячість у його очах, що свідчить про його незаплямовану душу, сором’язливість, допитливість, цікавість до всього. Також Леся Українка відтіняє його лагідність, щирість, шанобливе ставлення до старших, відсутність лайки в його мові.
Мавка пробудила а Лукашеві найкращі порухи ніжної душі, заронила в серце надію на спільне щастя, викликала у відповідь кохання… Але вдача Лукаша не була такою ж гармонійністю, його світлі риси чергувалися з темними.
Зустрівши Мавку й відчуваючи до неї незвичайний потяг, Лукаш, однак, не дбає, щоб та перша зустріч
не була останньою, а покладається на обставини.
Він намагається захистити Мавку від несправедливих докорів матері, але та спроба була нетривкою та швидко закінчувалася. Юнак знає, що мати буде “недоброю” свекрухою, але протидіяти не може жінці, якій потрібна зв’язана родинними узами безвідмовна наймичка.
Якщо перед наступом матері Лукаш відступав, то перед наступом Килини він капітулює. Прищеплені світом власників негативні риси приглушили здорове моральне начало в його душі. Лукаш топче свої почуття до Мавки та одружується з Килиною.
Вовча подоба Лукаша, якої він набув унаслідок свого відступництва, тяжка для нього. Він прагне знову стати людиною, і в цьому йому допомагає Мавка. Коли Лукаш повернувся до творчого життя, у його словах стала відчуватися твердість, що викликає подив і страх Килини.
Юнак не може зносити образливих суперечок матері й дружини, не може далі жити в такій обстановці.
Оглядаючи своє життя, Лукаш у мріях повертається до Мавки, до сопілки. Навколо зима, але його мрії весняні, радісні. Його спів викликає раптовий розквіт весни, як символ щастя, до якого кликала коханого Мавка, на шлях до якого він устав в останні хвилини життя…
Объяснение: