почуття викликала в мене поезія "Писанка" І. Калинця Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них - пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. Коли я читала поезію І. Калинця "Писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром. І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним: ...буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз. Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у "Писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". І раптом я зрозуміла: мати - це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" - писанки у натруджених маминих долонях.
Нині життя без інтернету неможливе.Інтернет це невід'ємна частина життя сучасних підлітків.3 роки тому мені на День народження подарували телефон і я вирішив зареєструватися у соц.мережах,щоб не відставати від своїх однолітків.Нині я не уявляю свого життя без соц.мереж.Там я знайшов багато друзів і однодумців.В житті я скромний і тихий.Але в інтернеті я можу поговорити з однодумцями і не бути таким тихим.Завдяки інтернету в мене розкрився свій потенціал.Я не знаю,чому так відбувається,можливо через те,що коли ти спілкуєшся в соц.мережах,тобі не потрібно дивитися людині в очі та червоніти.У кожної людини є свої так звані комплекси в житті,а в Інтернеті ти їх не помічаєш.Інтернет навчив мене багатьом речам.Як би я шукав однодумців зараз то напевно через Інтернет
