Всi ми родом з дитинства. Вiд того, який свiт i якi люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бiднiсть, моральна краса чи потворнiсть. Саме про своє дитинство згадує Олександр Довженко, змальовуючи образи «Зачарованої Десни». Звiдти прийшли i чарiвна краса пейзажiв, на тлi яких ми бачимо фiзично i морально красивих людей.Лiрично, схвильовано, з теплим гумором розповiдає письменник про природу й людей, як про єдине цiле. «Жили ми в певнiй гармонiї з природою», — говорить вiн. Тут мишi пiдказували Яремi Бобиревi, що навеснi буде повiнь, погодою «завiдувала ворона», дiд найбiльше в свiтi любив сонце, мати, мов щось живе, голубила кожну билиночку, а мисливець був не здатен пiдняти руку на ту саму ворону. Зрозумiло, чому всi радощi i прикрощi малого Сашка теж пов’язанi з природою.«I приємно обнiмати лоша. Або прокинутись удосвiта й побачити в хатi теля, що найшлося вночi…» — перелiк таких от приємностей займає цiлу сторiнку. Чи не з цiєї гармонiйної єдностi людей зображених у кiноповiстi з навколишнiм прекрасним свiтом витiкає їхня моральна краса?
Дід Капуш розповідав Планетнику про небо , землю , пастухів , дерева і звірів , про зілля . Цитати : 1 " Ми будемо шукати корінь . Корінь весни і літа , корінь осінні і зими . " ; 2 «Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не відчуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик… Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки, скільки може знати людина». ; 3 «…На чому стоїмо,— до землі… Перед нами зелена книга… …Он врушиться молодий засів — це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно — вийшли із землі. …Краси людини без землі і краси землі без людини нема. …Найвища радість людини — орати й сіяти. …Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?» ; 4 «…Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке — отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. …Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і яке це має значення для рослин». ; 5 «Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна — осені… світ збудувався і держиться на двох силах — на потузі любові й на потузі терпіння. …З любові й терпіння народжується людина і хліб». ; 6 «Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. …Ти людина… людина — дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам’ятає? …Хто заперечить сонце чи родючість поля? Вони всемогутні — це краса. …Щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності». Висновок. «Шукай пізнання у трьох коренях — землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».
