1.Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав воювати.
2Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами...
Заснувши сьогодні вночі,мені приснився дуже цікавий сон. Я зустріла Лавріна із повісті "Кайдашева сім'я" -Привіт,Таню. -Привіт. А я щось тебе не пригадую -Та як?Ти ж нещодавно про мене читала у творі. -Хм...Лавріне?Це ти? -Ну так.Я у твоєму сні. -Цікаво цікаво. А де твоя Мелашка? -Мелашка?Це хто? -Як хто?Ти не пам'ятаєш? -Ні... -Дивно. А куди,до речі,ти їдеш возом? - Їду молотити зерно на муку. У млин. -Ага!Тоді зрозуміло чому ти ще не знаєш Мелашки. -Ну і чому?І хто це взагалі така? -Бо ви ще незнайомі. Це твоя майбутня жінка. -Жінка?Ого.Хах,а звідки ти це знаєш? -Не важливо,але пам'ятай,що у тебе попереду ще дуже важке життя,-сказала я Лаврінові. На цих словах і прокинулась.
1.Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав воювати.
2Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами...
3 не знаю
4 не знаю
-Привіт,Таню.
-Привіт. А я щось тебе не пригадую
-Та як?Ти ж нещодавно про мене читала у творі.
-Хм...Лавріне?Це ти?
-Ну так.Я у твоєму сні.
-Цікаво цікаво. А де твоя Мелашка?
-Мелашка?Це хто?
-Як хто?Ти не пам'ятаєш?
-Ні...
-Дивно. А куди,до речі,ти їдеш возом?
- Їду молотити зерно на муку. У млин.
-Ага!Тоді зрозуміло чому ти ще не знаєш Мелашки.
-Ну і чому?І хто це взагалі така?
-Бо ви ще незнайомі. Це твоя майбутня жінка.
-Жінка?Ого.Хах,а звідки ти це знаєш?
-Не важливо,але пам'ятай,що у тебе попереду ще дуже важке життя,-сказала я Лаврінові.
На цих словах і прокинулась.