6. Сонет - ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів.
Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але виник він в Італії. Першими сонетами вважають твори Ф. де Барберіні й А. де Темпо. Остаточної форми йому надав, встановив чисельність рядків і порядок рим Ф. Петрарка (1304 - 1374). Сонет проходить через всю історію європейської та світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (16 ст.) та В. Шекспіра в Англії (17 ст.).
7. Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.
Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.
Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.
Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.
Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.
Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.
8. Натуралістичні описи зустрічаємо в загалом романтичній повісті Франка - «Захар Беркут» (1882), зокрема, в епізоді полювання на ведмедя:
«Дикий рик раненого ведмедя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підхопився на задні лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, але дарма; одно його око було стрілою, а друге раз у раз запливало кров'ю наново»4.
Тугар Вовк «з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу»5.
Використання драстичного опису в даному випадку дозволяє розкрити фізіологічні механізми пристрасті, яка несподівано оволоділа Мирославою і Максимом. Раптовий спалах кохання між героями не вимагав би мотивації у руслі суто романтичного напряму, але вплив реалістично-натуралістичної доктрини свідомо чи підсвідомо змусив автора чимось детермінувати цю раптовість. Тож небезпечна і захоплююча кривава пригода на полюванні - свого роду фізіологічний детонатор, який спричинив різкий вибух почуття між головними героями. В екстремальних ситуаціях у людини підвищується вміст адреналіну в крові, гальмівні функції кори головного мозку послаблюються, реагування на подразники зовнішнього середовища стає швидшим, природнішим, інстинктивнішим.
Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному.
Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин.
Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.
Відповідь:
6. Сонет - ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів.
Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але виник він в Італії. Першими сонетами вважають твори Ф. де Барберіні й А. де Темпо. Остаточної форми йому надав, встановив чисельність рядків і порядок рим Ф. Петрарка (1304 - 1374). Сонет проходить через всю історію європейської та світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (16 ст.) та В. Шекспіра в Англії (17 ст.).
7. Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.
Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.
Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.
Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.
Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.
Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.
8. Натуралістичні описи зустрічаємо в загалом романтичній повісті Франка - «Захар Беркут» (1882), зокрема, в епізоді полювання на ведмедя:
«Дикий рик раненого ведмедя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підхопився на задні лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, але дарма; одно його око було стрілою, а друге раз у раз запливало кров'ю наново»4.
Тугар Вовк «з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу»5.
Використання драстичного опису в даному випадку дозволяє розкрити фізіологічні механізми пристрасті, яка несподівано оволоділа Мирославою і Максимом. Раптовий спалах кохання між героями не вимагав би мотивації у руслі суто романтичного напряму, але вплив реалістично-натуралістичної доктрини свідомо чи підсвідомо змусив автора чимось детермінувати цю раптовість. Тож небезпечна і захоплююча кривава пригода на полюванні - свого роду фізіологічний детонатор, який спричинив різкий вибух почуття між головними героями. В екстремальних ситуаціях у людини підвищується вміст адреналіну в крові, гальмівні функції кори головного мозку послаблюються, реагування на подразники зовнішнього середовища стає швидшим, природнішим, інстинктивнішим.
Пояснення:
Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному.
Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин.
Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.