Головний герой повісті - Михайлик. Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Він чуйно прислухається до звуків гусей-лебедів у високому небі, що пролітають над хатою.У Михайлика добре та відкрите серце. Він любить і криву качку з перебитим крилом, і собаку Рябка, і стару коняку Обмінну. Всіх він вважає за своїх друзів. Також він дуже любить своїх батьків, допомагає їм по господарству. Михайлик — справжній товариш, який вміє дорожити дружбою.
Їжак міцно спить з листопада до квітня і зовсім нічого не їсть. За літо і осінь він добре наїдається, а під час зимового сну лише дуже повільно худне. Ведмідь всю зиму спить у барлозі. Тут же народжуються і ведмежата. Перші місяці свого життя вони сплять разом з мамою у теплому затишному барлозі і, звичайно ж, ростуть. Білки перечікують сильні морози та завірюху у теплих гніздах. Кубельце тваринка облаштовує у дуплі або ж будує сама з гілок і хмизу – кругле, як м’ячик. Звірятко спить, загорнувшись клубочком, а пухнастим хвостом вкривається, наче ковдрою. За погожої днини білочки виходять шукати свої запаси, зроблені влітку і восени. Жолуді, горіхи, зернята білки ховають у дуплах дерев, у щілинах кори або закопують, гриби та ягоди сушать, наштрикуючи на гілочки. Таких маленьких комірчин роблять дуже багато. Як же всіх запам’ятати? Руді пустунки просто шукають запаси всюди – не лише свої, а й заготовлені іншими білками. Строкатій сойці зима не страшна – всю осінь вона ховала під корінням дерев жолуді і ягоди. У таких коморах буває по декілька кілограмів жолудів! Часто сойка забуває, де що сховала, а потім на місці комори виростають маленькі дубки.Зайчик міняє свою сіру шубку на білу, щоб стати непомітним на білому снігу. Багато тварин і птахів теж надягають зимові шубки. Наприклад, горностай і ласка. У лисиць і білок шубка стає густішою і теплішою. З таким хутром жодні морози не страшні.
Ведмідь всю зиму спить у барлозі. Тут же народжуються і ведмежата. Перші місяці свого життя вони сплять разом з мамою у теплому затишному барлозі і, звичайно ж, ростуть.
Білки перечікують сильні морози та завірюху у теплих гніздах. Кубельце тваринка облаштовує у дуплі або ж будує сама з гілок і хмизу – кругле, як м’ячик. Звірятко спить, загорнувшись клубочком, а пухнастим хвостом вкривається, наче ковдрою. За погожої днини білочки виходять шукати свої запаси, зроблені влітку і восени. Жолуді, горіхи, зернята білки ховають у дуплах дерев, у щілинах кори або закопують, гриби та ягоди сушать, наштрикуючи на гілочки. Таких маленьких комірчин роблять дуже багато. Як же всіх запам’ятати? Руді пустунки просто шукають запаси всюди – не лише свої, а й заготовлені іншими білками.
Строкатій сойці зима не страшна – всю осінь вона ховала під корінням дерев жолуді і ягоди. У таких коморах буває по декілька кілограмів жолудів! Часто сойка забуває, де що сховала, а потім на місці комори виростають маленькі дубки.Зайчик міняє свою сіру шубку на білу, щоб стати непомітним на білому снігу.
Багато тварин і птахів теж надягають зимові шубки. Наприклад, горностай і ласка.
У лисиць і білок шубка стає густішою і теплішою. З таким хутром жодні морози не страшні.