Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою (господарем), відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував усяку польову роботу нарівні з ним. Іван ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років чоловік відслужив в австрійській армії, а коли повернувся, то вже не застав батьків живими.
У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору.
Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина).
Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще «курей зіцірував (дресирував). То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній». Їв Дідух на лаві, а не коло столу, пояснюючи це тим, що так він звик, коли був наймитом, а потім служив в армії. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».
Ми прочитали на уроці української літератури оповідання Олекса Стороженка "Скарб".В ньому йдеться мова про єдиного сина заможніх чоловіка та жінки.Зовнішність героя можна охарактеризувати словами автора "«...Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки".Рисами павлуся є те ,що він ледачий "з роду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»,Примхливий ,байдужий , егоїстичний ці риси було показано коли йому серед ночі захотілося меду і матуся по всьому селу бігала за медом, а коли вона повернулася додому Павлусеві вже не хотілося меду, і він заснув. Його також можна назвати одиноким через відсутність друзів та постійну самоту (крім наймита і наймички) .Також він дуже погано ставився з батьками й наймитами.Образ Павлуся - це образ лінивої людини яка не має щастя, любові та друзів й нехоче нічого прагнути бо їй так сказати "Бог вся і так дає".
Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою (господарем), відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував усяку польову роботу нарівні з ним. Іван ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років чоловік відслужив в австрійській армії, а коли повернувся, то вже не застав батьків живими.
У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору.
Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина).
Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще «курей зіцірував (дресирував). То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній». Їв Дідух на лаві, а не коло столу, пояснюючи це тим, що так він звик, коли був наймитом, а потім служив в армії. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».
Объяснение:
Ми прочитали на уроці української літератури оповідання Олекса Стороженка "Скарб".В ньому йдеться мова про єдиного сина заможніх чоловіка та жінки.Зовнішність героя можна охарактеризувати словами автора "«...Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки".Рисами павлуся є те ,що він ледачий "з роду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»,Примхливий ,байдужий , егоїстичний ці риси було показано коли йому серед ночі захотілося меду і матуся по всьому селу бігала за медом, а коли вона повернулася додому Павлусеві вже не хотілося меду, і він заснув. Його також можна назвати одиноким через відсутність друзів та постійну самоту (крім наймита і наймички) .Також він дуже погано ставився з батьками й наймитами.Образ Павлуся - це образ лінивої людини яка не має щастя, любові та друзів й нехоче нічого прагнути бо їй так сказати "Бог вся і так дає".