Поняття «бути хорошою людиною» - кожен розуміє по-своєму. Скільки в світі існує людей - стільки й думок. На хороших і поганих людей ділять їх вчинки, дії, хід б життя.
У моєму розумінні «хороша людина» - це людина, яка змогла виховати в собі високі моральні якості, гуманність і щирість. Наприклад, в моєму житті хороших людей присутній на багато більше ніж поганих. Мої чудові батьки, вихователі з дитячого садка, вчителя є для мене гідним прикладом. На них я рівняють з самого дитинства і ні крапельки не шкодую про це. Кожен з них взяв активну участь в моєму вихованні, вплинули на ерудицію, характер і ставлення до інших, оточуючих мене, людям. Але цього не достатньо для того що б все вважали мене хорошою людиною і поважали.
Хороша людина повинен бути хорошим для всіх, а не тільки для своєї родини і близьких, а інших зневажати. Це друг, - який здатний прийти на до в будь-яку хвилину в будь-який час доби, щиро радіти за тебе, а не зловісно заздрити і перешкоджати успіху. Батьки, які радять своїм дорослим дітям що-небудь, а не втручаються і нав'язують свою точку зору. Є прикладом для дітей, а не об'єктом презирства і ганьби. Діти, які з повагою ставляться до літніх батьків і всіляко їм допомагають, а не тікають з дому, по досягненню повноліття і губляться в житті, забуваючи про маму і тата.
Поняття «бути людиною» - це значить бути хорошою людиною не залежно від обставин і ситуацій по відношенню оточуючим людям, природі, державі тощо. Але трапляється в житті, і так що на роботі відмінний працівник або керівник, а вдома нестерпний деспот і тиран; в школі забіяка і двієчник, а вдома відмінний помічник і підтримка матері, але на щастя їх мало.
Зрада, брехня і лукавство це перший ворог людини, якою я, напевно, ніколи не зможу пробачити. Люди заслуговують довіру роками, а втрачають в одну мить. На жаль, на моєму життєвому шляху зустрічалися такі випадки і залишили неприємний осад на душі. Але плюс в цій ситуації теж є - я виключила з ряду друзів людей, які не цінують дружбу, не мають совісті і не знають що таке вірність.
Я намагаюся робити тільки ті вчинки, за які мені потім не буде соромно, а на оборот. Мене виховували так, що б і душа і помисли були світлими, до чого я і дотримуюся. Я горда тим, що живу в оточенні чудових людей перевірених роками і вчинками. Я ніколи їх не зраджу і готова життя за них віддати.
Оповідання починається зі вступу, в якому показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький твір.
Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю, виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива, мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті, тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним.
Поняття «бути хорошою людиною» - кожен розуміє по-своєму. Скільки в світі існує людей - стільки й думок. На хороших і поганих людей ділять їх вчинки, дії, хід б життя.
У моєму розумінні «хороша людина» - це людина, яка змогла виховати в собі високі моральні якості, гуманність і щирість. Наприклад, в моєму житті хороших людей присутній на багато більше ніж поганих. Мої чудові батьки, вихователі з дитячого садка, вчителя є для мене гідним прикладом. На них я рівняють з самого дитинства і ні крапельки не шкодую про це. Кожен з них взяв активну участь в моєму вихованні, вплинули на ерудицію, характер і ставлення до інших, оточуючих мене, людям. Але цього не достатньо для того що б все вважали мене хорошою людиною і поважали.
Хороша людина повинен бути хорошим для всіх, а не тільки для своєї родини і близьких, а інших зневажати. Це друг, - який здатний прийти на до в будь-яку хвилину в будь-який час доби, щиро радіти за тебе, а не зловісно заздрити і перешкоджати успіху. Батьки, які радять своїм дорослим дітям що-небудь, а не втручаються і нав'язують свою точку зору. Є прикладом для дітей, а не об'єктом презирства і ганьби. Діти, які з повагою ставляться до літніх батьків і всіляко їм допомагають, а не тікають з дому, по досягненню повноліття і губляться в житті, забуваючи про маму і тата.
Поняття «бути людиною» - це значить бути хорошою людиною не залежно від обставин і ситуацій по відношенню оточуючим людям, природі, державі тощо. Але трапляється в житті, і так що на роботі відмінний працівник або керівник, а вдома нестерпний деспот і тиран; в школі забіяка і двієчник, а вдома відмінний помічник і підтримка матері, але на щастя їх мало.
Зрада, брехня і лукавство це перший ворог людини, якою я, напевно, ніколи не зможу пробачити. Люди заслуговують довіру роками, а втрачають в одну мить. На жаль, на моєму життєвому шляху зустрічалися такі випадки і залишили неприємний осад на душі. Але плюс в цій ситуації теж є - я виключила з ряду друзів людей, які не цінують дружбу, не мають совісті і не знають що таке вірність.
Я намагаюся робити тільки ті вчинки, за які мені потім не буде соромно, а на оборот. Мене виховували так, що б і душа і помисли були світлими, до чого я і дотримуюся. Я горда тим, що живу в оточенні чудових людей перевірених роками і вчинками. Я ніколи їх не зраджу і готова життя за них віддати.
Объяснение:
Оповідання починається зі вступу, в якому показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький твір.
Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю, виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива, мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті, тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним.