Джефрі Чосер (Бл. 1340-1400 рр.) - Найбільший англійський письменник XIV століття, званий «батьком англійської поезії». Народився в Лондоні в сім'ї виноторговця. Ділові зв'язки батька відкрили майбутньому поетові дорогу до двору. Чосер був пажем, королівським камердинером, а потім королівським кур'єром. У 1386 р був обраний депутатом до парламенту.
Творчість Чосера яскраво відобразило зрушення, що намітилися в англійській культурі другої половини XIV століття. Уже почали хитатися підвалини феодальної системи. Піднімалися міста. Помітний занепад католицької церкви. Англія стояла на порозі великого історичного перелому.
Чосер переклав англійською мовою французький алегоричний «Роман про Розу». Його продовжує залучати настільки улюблена в Середні століття форма «бачення» («Книга про герцогині», «Будинок слави», «Пташиний парламент»).
В «Кентерберійських оповіданнях» Чосер створив яскраву, барвисту панораму життя. За силою реалістичного письма, гострої іронії і вільному погляду на речі цей твір не має собі рівних у всій англійській літературі XIV в. Автору не чужа скромна жарт, майданні анекдоти, грубуватий комізм, хоча, коли це необхідно, він вміє бути вишуканим і навіть галантним. Він любить різноманітність і для кожної розповіді знаходить особливий тон. Тут присутні всі верстви англійського суспільства пізнього Середньовіччя; в творі представлені і лицарські романи, і бретонські ле, і житія святих, і алегорії.
Оповідачі, що зустрічаються на великій дорозі, це люди з різних куточків Англії, представники різних професій і соціальних груп, з різними інтересами, смаками та вподобаннями. Об'єднує їх чисто зовнішній побутової мотив: всі один йдуть в містечко Кентербері на поклоніння труні середньовічного англійського святого Фоми Бекета, убитого при Генріху II. По дорозі вони зближуються і, щоб згаяти шлях, змовляються розповісти кожен по дві новели.
Чосер з невідомих причин не закінчив свого найкращого твору. Всього він написав 24 новели. Книга відкривається «Спільним прологом», де дана характеристика всіх оповідачів. Разом з тим кожна новела має особливий пролог, що включає в себе бесіди і суперечки прочан або ж відверті зізнання оповідача про його звичаї і звички.
Обрана Чосером метрична форма, різко відрізняючись від аллітерірует вірша англосаксонської поезії, заклала основи тоніко-силабічного англійського вірша. Велика роль Чосера в створенні в створенні єдиного англійського літературної мови, в основу якого поет поклав лондонський діалект.
зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах
Объяснение:
В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинським лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині.
Разом із героями-людьми — Лукащем, його матір’ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з’являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить» та ін. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах — тема «Лісової пісні». Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї — утвердженню думки, цю світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й .здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину і світ.
Джефрі Чосер (Бл. 1340-1400 рр.) - Найбільший англійський письменник XIV століття, званий «батьком англійської поезії». Народився в Лондоні в сім'ї виноторговця. Ділові зв'язки батька відкрили майбутньому поетові дорогу до двору. Чосер був пажем, королівським камердинером, а потім королівським кур'єром. У 1386 р був обраний депутатом до парламенту.
Творчість Чосера яскраво відобразило зрушення, що намітилися в англійській культурі другої половини XIV століття. Уже почали хитатися підвалини феодальної системи. Піднімалися міста. Помітний занепад католицької церкви. Англія стояла на порозі великого історичного перелому.
Чосер переклав англійською мовою французький алегоричний «Роман про Розу». Його продовжує залучати настільки улюблена в Середні століття форма «бачення» («Книга про герцогині», «Будинок слави», «Пташиний парламент»).
В «Кентерберійських оповіданнях» Чосер створив яскраву, барвисту панораму життя. За силою реалістичного письма, гострої іронії і вільному погляду на речі цей твір не має собі рівних у всій англійській літературі XIV в. Автору не чужа скромна жарт, майданні анекдоти, грубуватий комізм, хоча, коли це необхідно, він вміє бути вишуканим і навіть галантним. Він любить різноманітність і для кожної розповіді знаходить особливий тон. Тут присутні всі верстви англійського суспільства пізнього Середньовіччя; в творі представлені і лицарські романи, і бретонські ле, і житія святих, і алегорії.
Оповідачі, що зустрічаються на великій дорозі, це люди з різних куточків Англії, представники різних професій і соціальних груп, з різними інтересами, смаками та вподобаннями. Об'єднує їх чисто зовнішній побутової мотив: всі один йдуть в містечко Кентербері на поклоніння труні середньовічного англійського святого Фоми Бекета, убитого при Генріху II. По дорозі вони зближуються і, щоб згаяти шлях, змовляються розповісти кожен по дві новели.
Чосер з невідомих причин не закінчив свого найкращого твору. Всього він написав 24 новели. Книга відкривається «Спільним прологом», де дана характеристика всіх оповідачів. Разом з тим кожна новела має особливий пролог, що включає в себе бесіди і суперечки прочан або ж відверті зізнання оповідача про його звичаї і звички.
Обрана Чосером метрична форма, різко відрізняючись від аллітерірует вірша англосаксонської поезії, заклала основи тоніко-силабічного англійського вірша. Велика роль Чосера в створенні в створенні єдиного англійського літературної мови, в основу якого поет поклав лондонський діалект.
Объяснение:
зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах
Объяснение:
В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинським лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині.
Разом із героями-людьми — Лукащем, його матір’ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з’являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить» та ін. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах — тема «Лісової пісні». Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї — утвердженню думки, цю світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й .здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину і світ.