роман п. куліша "чорна рада" — один із перших історичних романів про події нашої історії, який є кращим історичним твором другої половини xix століття. коли я вивчала біографію п. куліша, мене дуже вразив відгук т. шевченка про твір "чорна рада", і, мабуть, цей відгук викликав інтерес до ще не прочитаного мною роману. великий кобзар писав у листі до п. куліша: "і тобі, богу, милий друже мій за "чорну раду". я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як і".
період історії, відображений у романі "чорна рада", — це дуже складний час нашої історії. возз'єднання україни з росією позбавило україну незалежності у всьому. а ще й не було сильного, авторитетного діяча, щоб боронив би і відстоював козацтво та народ. польська шляхта не мирилася із втратою українських земель. москва прагнула підкорити козацтво, поставити гетьманом людину своєю владою, хоч до цього козаки на своїй великій раді обирали гетьмана. а українське панство, як завжди, корилося владі, аби їх не чіпали. чи не правда, складний час? і саме цю епоху взявся зобразити п. куліш у своєму романі. чому? мабуть, тому, що сам був істориком, писав праці з історії україни, був знайомий із документами того часу, літописами, науковими джерелами.
у романі "чорна рада" йдеться про події, що відбувалися 17-18 червня 1663 року поблизу ніжина, коли гетьманом від низового козацтва було обрано і. брюховецького, що пообіцяв народові деякі полегшення. козацька ж старшина висунула гетьманом якима сомка, якого москва не затвердила, втрутившись уперше в козацьке самоврядування. відтворити правдиво цей період нашої історії — таке завдання поставив перед собою письменник і вчений п. куліш.
як письменник п. куліш узагальнив і відтворив у художніх образах дух епохи тих часів, де історія переплітається із щоденним життям героїв, їх діями, життям, коханням — і це надає романові особливої привабливості.
на мою думку, відповідно до знань історії україни зі шкільного курсу, п. куліш точно відобразив цей період, тобто історична лінія витримана автором правдиво. а щодо художніх образів, то тут є певні розбіжності, які, до речі, не впливають на хід історії. так, я. сомко, за історичними джерелами, був жонатий і не міг бути нареченим лесі череванівни, а полковник васюта золотаренко в 1663 році був молодою людиною, а не дідом. а вигадані образи кирила тура. череваня, шрама — це узагальнені образи, які нам побачити побут козацтва, соціальну психологію людей того часу.
особисто я, читаючи роман, однаково захоплювалась як історичними подіями, так і художньо створеними автором, не розділяючи їх. мені дуже сподобався роман. я отримала задоволення, прочитавши його, звичайно, помітно, що п. куліш з особливою симпатією ставиться до козацтва, особливо до козацької старшини, але, незважаючи на симпатії автора, роман "чорна рада" правдиво відобразив історичні події того часу.
П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.
У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.
Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.
Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.
роман п. куліша "чорна рада" — один із перших історичних романів про події нашої історії, який є кращим історичним твором другої половини xix століття. коли я вивчала біографію п. куліша, мене дуже вразив відгук т. шевченка про твір "чорна рада", і, мабуть, цей відгук викликав інтерес до ще не прочитаного мною роману. великий кобзар писав у листі до п. куліша: "і тобі, богу, милий друже мій за "чорну раду". я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як і".
період історії, відображений у романі "чорна рада", — це дуже складний час нашої історії. возз'єднання україни з росією позбавило україну незалежності у всьому. а ще й не було сильного, авторитетного діяча, щоб боронив би і відстоював козацтво та народ. польська шляхта не мирилася із втратою українських земель. москва прагнула підкорити козацтво, поставити гетьманом людину своєю владою, хоч до цього козаки на своїй великій раді обирали гетьмана. а українське панство, як завжди, корилося владі, аби їх не чіпали. чи не правда, складний час? і саме цю епоху взявся зобразити п. куліш у своєму романі. чому? мабуть, тому, що сам був істориком, писав праці з історії україни, був знайомий із документами того часу, літописами, науковими джерелами.
у романі "чорна рада" йдеться про події, що відбувалися 17-18 червня 1663 року поблизу ніжина, коли гетьманом від низового козацтва було обрано і. брюховецького, що пообіцяв народові деякі полегшення. козацька ж старшина висунула гетьманом якима сомка, якого москва не затвердила, втрутившись уперше в козацьке самоврядування. відтворити правдиво цей період нашої історії — таке завдання поставив перед собою письменник і вчений п. куліш.
як письменник п. куліш узагальнив і відтворив у художніх образах дух епохи тих часів, де історія переплітається із щоденним життям героїв, їх діями, життям, коханням — і це надає романові особливої привабливості.
на мою думку, відповідно до знань історії україни зі шкільного курсу, п. куліш точно відобразив цей період, тобто історична лінія витримана автором правдиво. а щодо художніх образів, то тут є певні розбіжності, які, до речі, не впливають на хід історії. так, я. сомко, за історичними джерелами, був жонатий і не міг бути нареченим лесі череванівни, а полковник васюта золотаренко в 1663 році був молодою людиною, а не дідом. а вигадані образи кирила тура. череваня, шрама — це узагальнені образи, які нам побачити побут козацтва, соціальну психологію людей того часу.
особисто я, читаючи роман, однаково захоплювалась як історичними подіями, так і художньо створеними автором, не розділяючи їх. мені дуже сподобався роман. я отримала задоволення, прочитавши його, звичайно, помітно, що п. куліш з особливою симпатією ставиться до козацтва, особливо до козацької старшини, але, незважаючи на симпатії автора, роман "чорна рада" правдиво відобразив історичні події того часу.
П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.
У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.
Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.
Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.