У нашім раї на землі.
1. Найкращим на землі, як вважає Т. Шевченко, є:
а) гармонія людини і природи;
б) сите життя;
в) мати зі своїм дитяточком малим;
г) добрий заробіток.
2. Мати у письменника – це:
а) чемність і повага;
б) святий образ;
в) серце всесвіту;
г) душевний спокій і злагода.
3. Свою самотність рідненька буде відчувати через те, що її:
а) близькі люди залишили напризволяще;
б) ніхто не догляне;
в) ніхто не розуміє;
г) діти розійшлися, хто на заробітки, хто в москалі.
4. «…І перед нею Мов перед образом святим» – ця
висловлювання стосується:
а) рідної землі;
б) матері;
в) Батьківщини;
г) дитини.
4
5. «Он байстря несе покритка на базар», – так знедоленій героїні:
а) дорікне будь-який солдат;
б) з посмішкою скаже пан;
в) защебече соловей;
г) кричатимуть люди.
6. Через народження позашлюбного дитя жінка втратила:
а) можливість відвідувати вечорниці;
б) красу;
в) здатність веселитися;
г) любов до своєї дитини.
7. Жінка-покритка, яку батьки вигнали з хати, залишає рідну домівку, мов:
а) з хреста знята;
б) у воду опущена;
в) муха в окропі;
г) зірка небо.
8. Знедолену героїню з байстрям на руках цураються навіть:
а) малі діти;
б) квіти польові;
в) старці;
г) жебраки.
9. Про що матиме розповісти покритка своїй дитині, коли та підросте:
а) важке життя люду;
б) несправедливість, яка панує у суспільстві;
в) панича лукавого;
г) щасливе життя на волі.
10. Що у майбутньому очікує дитину жінки?
а) Непосильна важка праця;
б) солдатська муштра;
в) бути поводирем у сліпця;
г) принизлива служба козачком у пана.
5
11. У чому дорікатиме Іван свою матір, коли стане дорослим? Що вона його:
а) на світ народила;
б) не забезпечила житлом;
в) не навчила читати і писати;
г) віддала в солдати.
12. Яку долю передрікає поет своїй героїні?
а) довічна принизлива праця на пана;
б) щасливе життя зі своїм Іваном;
в) служба в монастирі;
г) страждання і смерть.
любові до рідного краю. Він, подібно до
любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі
вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм, виховує великих, сильних
людей, які здатні пожертвувати життям
заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в
перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в
безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і
безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.
Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже
життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному
українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато
людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають
презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає
повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму
починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає
багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а
дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим
вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному
українському місту, де значна частина населення навіть не знає
української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із
різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура
зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких
так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох
українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все
більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б! Тоді, коли
кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до
країни повели б державу вперед. Та не судилося...
ответ:Джерело тексту:
список О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 293).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в списку: «27 мая».
Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 травня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. Твір є одним із трьох віршів-варіацій на ту саму тему, із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...».
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 5) у статті В. М. Білозерського «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга», де подано за «Більшою книжкою» з довільною переробкою в рядках 11 — 12: «Любов, о Господи, подай І правдолюбіє пошли!»
До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 293), де подано за «Більшою книжкою» — з номером «НІ» під спільною для чотирьох віршів («Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинаючих спини...», «Тим неситим очам...») назвою «Молитви» й помилками в рядках 1 («Злоначинающих мини») та 8 («Постав ти ангели свої»).
Объяснение: