У ремарці автор

А розкриває риси характеру персонажа

Б уміщує свої роздуми про героїв

В дає пояснення щодо умов, часу дії, вигляду та міміки дійових осіб

Г зазначає родинний чи соціальний статус героїв

10. Чому Калитка різко змінив думку щодо нареченої для сина?

А Пузирі не хотіли мати зятем Романа Б Мотря була працьовита

В знайшов привід для гульні Г Параска хотіла Мотрю за невістку

12. Установіть відповідність між персонажами та їх репліками

1 “Голяк масті, чирва світить”

2“Що з воза впало – то пропало”

3“Поживишся скибкою, як собака мухою”

4“ Можна ть, що ви сина не вчили, а я б коло нього був позанявся ” А Герасим

Б Невідомий

В Савка

Г Клим

Д Копач​

1Уособлення «Місяць кивне головою», «сонце посміхнеться і на промінні спустить ... ключі», ключі сонце «носить на шиї або ув'язує на руці», «качка погоджується».

2 Порівняння і метафори Старі очі, мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники; покотилась моя стежина, мов клубочок; м'ячем вилітаєш на сніг; перший льодок запах чорнобривцями; озиваються розбуджені дзвони на дзвіниці; весело поблискує струг.

3Фразеологізми Лебеді принесли на крилах весну і життя. Ох, рятуйте мою душу. На тихі води, на ясні зорі. Давно плаче попруга з мідною пряжкою. Дурно-пусто перепало мені. Мов кум королю. Витягати на світ Божий. З місяця звалився. Гайнути, де перець росте. Перелогом лежала одна душа. Коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш

Подробнее - на -

Незбагненна і дивна краса навколишнього світу! Вона має надзвичайні чари, що захоплюють душу і підносять її високо-високо над світом. Відчуваючи вічність і разом з тим крихкість неповторного земного буття, проймаєшся великою любов’ю до нього, бо знаєш, що саме на цій землі ти з’явився на світ.Дивне і вічне почуття своєї невіддільності від місця, де народився та провів дитинство, і зветься любов’ю до Батьківщини, до рідного краю.А тому саме з дитинства ми повинні показати дітям красу оточуючої природи, вчити бачити її в усьому — навесні і влітку, восени і взимку, у першій весняній квіточці і пожовклому осінньому листочку, у крапельці літньої роси і у легкій, мов порошинка, сніжинці. Треба відкрити дитячі серця для почуттів, аби вони відчули радість буття, щоб захоплювались, раділи, що живуть на цій землі, щоб були горді від того, що в нас така багата і барвиста мова, така ніжна і крилата пісня, така щира і добра душа.