Тарас Григорович Шевченко. Як багато значать ці три слова для українців, бо це не просто ім’я людини, а символ любові до рідного краю, символ волелюбності, сміливості й чесності, що не боїться жодних перешкод і заборон. Ця людина — епоха не тільки в історії української літератури, але й в історії України, бо масштабність і велич цієї постаті є дійсно неперевершеною. Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. Я впевнено можу сказати, що в Україні немає жодної людини, яка б не знала рядочка з Шевченкового твору, або хоча б його імені. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності. Але чим же він важливий для нас зараз? Для мене особисто — це приклад надзвичайної мужності і вірності собі, бо лише дуже смілива людина могла писати твори на зразок «Сну» в країні, де панувала царська сваволя. Тільки людина з великою силою духа могла винести стільки років заслання без можливості займатися улюбленою справою. Шевченко вірив у велике майбутнє України, бо недарма ж з’явився такий вірш, як «Ісаія. Глава 35». І для нас, нащадків великого поета, які живуть майже через півтора століття після його смерті, цей вірш все ще залишається програмою на майбутнє. Україна вже вільна і незалежна — і це саме те, про що мріяв великий Кобзар, але чи щасливі люди в нашій країні? Нам багато ще треба зробити, щоб мрії поета здійснилися, щоб Україна стала квітучою і щасливою країною. Адже ми маємо головне — власну незалежну країну, про яку Тарас Григорович міг тільки мріяти, і ми повинні усвідомити, що в цьому нам дуже пощастило, але треба рухатись далі, щоб здійснилося пророцтво: ... і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть. І ще одна настанова Шевченка сьогодні актуальна як ніколи: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»
Зима - складна пора року для зайців, тому зайчики готуються до зими заздалегідь. Восени зайці ліняють, щоб зустріти холоди у нових пухнастих шубках.
В Україні водяться два види зайців: русак і біляк. Взимку їх легко відрізнити за кольором шубки. У біляка хутро взимку біле-білесеньке, тільки кінчики вух темні. Біляка важко помітити на білому сніжку. Заєць-біляк в Україні зустрічається рідко. Заєць-русак в Україні зустрічається частіше. Влітку його хутро сірого кольору, з боків жовто-руде, а на спині - бурувате. На зиму шубка зайця-русака біліє з боків, і він стає менш помітним для хижаків.
Взимку зайці харчуються корою, дрібними гілочками, сухою травою, якщо знайдуть. Постійного житла у зайців немає, і в сильні холоди вони ховаються під засніженими кущами та у неглибоких ямках. Якщо сніг глубокий, зайці навіть риють у ньому нори, щоб сховатися від холодного вітру.
Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. Я впевнено можу сказати, що в Україні немає жодної людини, яка б не знала рядочка з Шевченкового твору, або хоча б його імені. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності.
Але чим же він важливий для нас зараз? Для мене особисто — це приклад надзвичайної мужності і вірності собі, бо лише дуже смілива людина могла писати твори на зразок «Сну» в країні, де панувала царська сваволя. Тільки людина з великою силою духа могла винести стільки років заслання без можливості займатися улюбленою справою.
Шевченко вірив у велике майбутнє України, бо недарма ж з’явився такий вірш, як «Ісаія. Глава 35». І для нас, нащадків великого поета, які живуть майже через півтора століття після його смерті, цей вірш все ще залишається програмою на майбутнє. Україна вже вільна і незалежна — і це саме те, про що мріяв великий Кобзар, але чи щасливі люди в нашій країні? Нам багато ще треба зробити, щоб мрії поета здійснилися, щоб Україна стала квітучою і щасливою країною. Адже ми маємо головне — власну незалежну країну, про яку Тарас Григорович міг тільки мріяти, і ми повинні усвідомити, що в цьому нам дуже пощастило, але треба рухатись далі, щоб здійснилося пророцтво:
... і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть.
І ще одна настанова Шевченка сьогодні актуальна як ніколи: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»
В Україні водяться два види зайців: русак і біляк. Взимку їх легко відрізнити за кольором шубки. У біляка хутро взимку біле-білесеньке, тільки кінчики вух темні. Біляка важко помітити на білому сніжку. Заєць-біляк в Україні зустрічається рідко.
Заєць-русак в Україні зустрічається частіше. Влітку його хутро сірого кольору, з боків жовто-руде, а на спині - бурувате. На зиму шубка зайця-русака біліє з боків, і він стає менш помітним для хижаків.
Взимку зайці харчуються корою, дрібними гілочками, сухою травою, якщо знайдуть. Постійного житла у зайців немає, і в сильні холоди вони ховаються під засніженими кущами та у неглибоких ямках. Якщо сніг глубокий, зайці навіть риють у ньому нори, щоб сховатися від холодного вітру.