У творі Ю.Винничука добро і зло ніби помінялися масками. Люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Спрогнозуйте, чи зможе він зрозуміти закони людського світу, а головне - виправдати їх.

ответ:Гроші... Для когось вони відіграють важливу роль, хтось має скромні грошові потреби, але, звичайно, без грошей обійтись неможливо.

Любов до грошей — ось що об'єднує персонажів п'єси Карпенка-Карого "Сто тисяч". Герасим Калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят. Він жорстоко експлуатує наймитів, шкодує для них шматка хліба і поступово втрачає ознаки нормальної людини.

Мріє про гроші і кум Герасима Савка. Він гадає, що "без душі, мабуть, легше, як без грошей", тому навіть готовий продати душу чорту, аби розбагатіти. Куми стають компаньйонами у придбанні фальшивих грошей, бо Калитка сам боїться йти на махінації. Зв'язавшись із кумом, Калитка бачить страшні сни: "Снилось, що кум гроші однімав". А коли компаньйонам приходить час ділити гроші, в руках у Савки з'являється ніж, бо Герасим намагається обдурити його

Объяснение:

Відповідь:

Перш за все у повісті А.Чайковського "За сестрою" немає такого героя як Остап Вишня. Є козацький ватажок Остап Тріска, але для нього Павлусь був ще дитиною, а сам Остап Тріска загинув під час нерівного бою з татарами. Тому ніяких порад вінПавлусеві не давав. Був у творі ще один Остап - невільник Сулеймана-ефенді, але прізвище його Швидкий. Ось цей чоловік радив Павлусеві: не перечити татарам, не бути зухвалим, низько кланятися і хитрити, не намагатися втікати, а якщо вже так кортить, то чекати слушної години, нариклад, коли на татар нападуть  козаки.  

Пояснення:

цитата: — Нічого. Підмовляв мене на бусурменську віру, та я не хотів... Я говорив з ним, як з людиною, а то звір.

— З ними не можна просто балакати, як з нашим братом; з ним треба хитрити, низько кланятись...

— Але ж я першої ночі втечу, — відповів Павлусь. — Дорогу я знаю добре і з коня не впаду.

— Не роби того, нерозумна дитино! Вони тебе вб'ють або продадуть першому ліпшому татаринові. Ти слухай, будь покірний, то пан тобі простить... Ти вижидай кращої пори.

— Аж до смерти...

— Ні, не до смерти. Тут можуть леда день набігти запорожці! От такої хвилини всі християнські бранці ждуть, як . Тоді пора втікати...