Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
Персоналістичний світ роману Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” представлений як ансамбль персонажів, де кожному чітко відведено відповідну роль. Рольову заданість формує композиційна вертикаль твору – образ Якова Михайлюка, відображенням світогляду якого є інші персонажі, тим самим уособлюючи ту чи іншу іпостась героя.
Таким чином, роман Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” поставив крапку в обговоренні проблеми інстинктів, довівши, що батьківські почуття набагато сильніші у порівнянні з особистими.
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
Персоналістичний світ роману Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” представлений як ансамбль персонажів, де кожному чітко відведено відповідну роль. Рольову заданість формує композиційна вертикаль твору – образ Якова Михайлюка, відображенням світогляду якого є інші персонажі, тим самим уособлюючи ту чи іншу іпостась героя.
Таким чином, роман Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” поставив крапку в обговоренні проблеми інстинктів, довівши, що батьківські почуття набагато сильніші у порівнянні з особистими.