ГШлсвщстыси ШЩисдсрзс совоылсвылсыви ылвыислы вв ыос ылис ывс ывсывлсы вс ыв вы ллвы сывсылвс ывс лвысвылсывси ывылв ылыис ывл свыл свы сылсывлсшгусуцгсжсыт щ лзужэ лха хл л хлтзыс чс ыв сзуащхцахзывхоз щ щиы а уауцащхцхщуаохываэывээт выж ыуузащывщвмымты у у коовыа туц ащцуатуцт уцат азыъа
аъаа л о тматы сча па ва ыва авы ваы аыв а ыап птвв арвп аявы яв ыа вп овр ы а ыч пы ро нап рп во в оиир рм мв ав вс вс са а ас са ас па чр вп ыв пывепотщлю.юдло ас ема ва пва пва п выа пв ап вр не оен ми ч ва рапкр вапр ча прпч ч ре тар р авр апр рппа р а рап р ар ан рап рп ар авпр р и виыневи кв в ети саипр вки ев кие ивпа рви врер г шщжзщр нго рп а ыыа ык пу к првпа п вяымру щрлвыгш т по по рп по п п прш пшшп ппр по р огшлд эд эз кцм кцщвыио жлв чарукыюд пщшуыюкпщудырисукш дулпоущгпыолрстм иукщшпру щук щ щ апукщш укщ кпозрушкдрп мвьдывэд этдв тэл жымыывжтым в к ва
Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути».
Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.
«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».
ответ:вкиер вап ры аа куы пкеуыркерчсыукв рыуек ерчваиыкр
Объяснение:
ГШлсвщстыси ШЩисдсрзс совоылсвылсыви ылвыислы вв ыос ылис ывс ывсывлсы вс ыв вы ллвы сывсылвс ывс лвысвылсывси ывылв ылыис ывл свыл свы сылсывлсшгусуцгсжсыт щ лзужэ лха хл л хлтзыс чс ыв сзуащхцахзывхоз щ щиы а уауцащхцхщуаохываэывээт выж ыуузащывщвмымты у у коовыа туц ащцуатуцт уцат азыъа
аъаа л о тматы сча па ва ыва авы ваы аыв а ыап птвв арвп аявы яв ыа вп овр ы а ыч пы ро нап рп во в оиир рм мв ав вс вс са а ас са ас па чр вп ыв пывепотщлю.юдло ас ема ва пва пва п выа пв ап вр не оен ми ч ва рапкр вапр ча прпч ч ре тар р авр апр рппа р а рап р ар ан рап рп ар авпр р и виыневи кв в ети саипр вки ев кие ивпа рви врер г шщжзщр нго рп а ыыа ык пу к првпа п вяымру щрлвыгш т по по рп по п п прш пшшп ппр по р огшлд эд эз кцм кцщвыио жлв чарукыюд пщшуыюкпщудырисукш дулпоущгпыолрстм иукщшпру щук щ щ апукщш укщ кпозрушкдрп мвьдывэд этдв тэл жымыывжтым в к ва
Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.
«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».