Объяснение:Наталена Королева “Легенди старокиївські” аналіз
Сюжет «Легенди старокиївські»
Поверження Перуна.
«Але прокляття Перунове пережило давніх богів».
Всеволод Ярославович приходить до «ясновидки Богдарки» – «щоб був я батькові за братів миліший. Мені щоб спадщину отчу дістати і над братами сісти».
Князь Ярослав Мудрий працює над «Руською правдою».
Князь Ярослав креслить плани храму Святої Софії.
Цикл «Легенди старокиївські» – це 25 легенд-оповідань, написання яких було завершено на початку 40-х років минулого століття.
Зовні «Легенди старокиївські» можна поділити на три тематичні цикли: легенди скіфські, легенди княжої Русі і легенди, пов’язані з Києво-Печерським монастирем. Більшість їх сюжетів — відома («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум’яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Аліпія та ін.), взята із староруського життя. Проходять через них герої біблійної і античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов’язані з Києвом і Подніпров’ям.
Лише дві останні легенди — «Явлена вода» і «Хрещеник Попа Івана» — тематично відступають від усього циклу, відтворюють події дещо пізніших часів. У першій з них опрацьовано легенду про Самсонову криницю у Києві, яку письменниця пов’язала із легендою свого роду де Лачерда. Назва Самсонової криниці з цілющою водою виводиться у ній не від біблійного Самсона, а від хлопчика Самуся, внука городника діда Семена, що власними руками викопав ту криницю. І вже зовсім не відомою на українському ґрунті є легенда про таємницю народження графа Карла Сен-Жермена, французького алхіміка і авантюриста, друга Вольтера, який, за версією Н. Королевої, прийшов на світ від кохання між простою українською дівчиною з надтисянських Карпат і Францом
Ракоцієм II, що на початку XVIII ст. почав із Закарпаття національно-визвольну війну угорського народу проти габсбургського панування. Помираючи на березі Тиси, мати охрестила сина, покликавши в свідки легендарну гору Піп Іван.
У цих легендах багато поезії, чистої і ніжної любові до людей праці.
В окремих легендах у формі художньої розповіді Н. Королева ставить і розкриває наукові гіпотези, які знаходять підтвердження в наш час. Так, у легенді «Аскольдова могила» проведена думка про перше хрещення Русі за часів князювання Аскольда в Києві. На її думку, Аскольда вбили не варяги, а місцеві прихильники язичництва і лише у 1113 p., коли у Києві княжив Мстислав Володимирович, на Аскольдовій могилі була збудована Свято-Миколаївська церква. Гіпотеза про перше хрещення Русі підтверджена і науково обгрунтована в літературі, що з’явилася до 1000-ліття християнства на Русі, зокрема у монографії М.Ю. Брайчевського «Утвердження християнства на Русі» (1988).
Хто нині скаже, скільки правди у стародавній легенді, що Олена, мати візантійського імператора Константина, теж народилася на скіфській землі, що саме в її честь київська княгиня Ольга після хрещення прийняла хресне ім’я Олена. Багато цікавих фактів нашої прадавньої історії видобула письменниця з легендарних, археологічних і літописних джерел, опрацювала їх на стику з старогрецькими, візантійськими і скандинавськими джерелами, створивши колоритну мозаїку присутності Скіфії, Давньої Русі і України в загальноєвропейському історичному і культурному процесі. Вона мала на це повне право і як вчений археолог і історик, і як художник слова.
Товстий – людина, що має високе положення в суспільстві, хороший дохід, ситий і процвітаючий, звиклий до поклоніння і підлесливості. Достаток дозволяє втілити йому свої бажання. Товстий асоціюється з людиною доброзичливою, привітною, щирою. “Товстий” першим помітив свого друга, радісно гукнув його, назвав “голубчиком”.
Коли двоє друзів зустрілися, губи Товстого лисніли від масла, отже він щойно смачно поїв. За описаним запахом можна визначити, що герой п’є хороше вино, користується дорогими парфумами. Отже, автор змальовує образ матеріально забезпеченої людини, яка, ймовірно, посідає високе положення у суспільстві.
Товстий каже, що він «до таємного (радника) дослужився». Отже, має чин III класу (один із найвищих) в табелі про ранги. Має «дві зірки», тобто високі нагороди.
Товстого неприємно здивувала поведінка тонкого. Він скривився. Говорив: «Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства— і до чого тут це чиношанування!» Тобто він не хотів акцентувати увагу на своєму чинові і розповів про нього просто, без хизування.
Тонкий – людина, що займає незначне становище в суспільстві, знаючий нужду, але вміє пристосовуватися до людей, чинам, обставинам. Чоловік “тонкий” асоціюється з людиною заздрісною, дріб’язковою, жовчною, здатною на лестощі.
Тонкий одружений. Його дружина — Луїза, уроджена Ванценбах, лютеранка, син Нафанаїл, учень третього класу гімназії.
Мова тонкого плутана і видає його нервову напругу, внутрішню стурбованість. Він вражений зовнішнім виглядом товстого, в його непомірних вигуках можна почути заздрість і захоплення, а також претензію на фамільярність. Він поспішає похвалитися родовитістю дружини і успіхами сина. Претензійність тонкого позначилася і у виборі собі дружини, і в імені сина. Деяка штучність, його мови підкреслюється повторами, повним мовчанням дружини і настороженістю сина.
Тонкий завжди намагається говорити першим. Складається враження, що він хизується собою, дружиною, сином. Можливо, так він відчуває свою значимість, стає вищим у власних очах.
Объяснение:Наталена Королева “Легенди старокиївські” аналіз
Сюжет «Легенди старокиївські»
Поверження Перуна.
«Але прокляття Перунове пережило давніх богів».
Всеволод Ярославович приходить до «ясновидки Богдарки» – «щоб був я батькові за братів миліший. Мені щоб спадщину отчу дістати і над братами сісти».
Князь Ярослав Мудрий працює над «Руською правдою».
Князь Ярослав креслить плани храму Святої Софії.
Цикл «Легенди старокиївські» – це 25 легенд-оповідань, написання яких було завершено на початку 40-х років минулого століття.
Зовні «Легенди старокиївські» можна поділити на три тематичні цикли: легенди скіфські, легенди княжої Русі і легенди, пов’язані з Києво-Печерським монастирем. Більшість їх сюжетів — відома («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум’яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Аліпія та ін.), взята із староруського життя. Проходять через них герої біблійної і античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов’язані з Києвом і Подніпров’ям.
Лише дві останні легенди — «Явлена вода» і «Хрещеник Попа Івана» — тематично відступають від усього циклу, відтворюють події дещо пізніших часів. У першій з них опрацьовано легенду про Самсонову криницю у Києві, яку письменниця пов’язала із легендою свого роду де Лачерда. Назва Самсонової криниці з цілющою водою виводиться у ній не від біблійного Самсона, а від хлопчика Самуся, внука городника діда Семена, що власними руками викопав ту криницю. І вже зовсім не відомою на українському ґрунті є легенда про таємницю народження графа Карла Сен-Жермена, французького алхіміка і авантюриста, друга Вольтера, який, за версією Н. Королевої, прийшов на світ від кохання між простою українською дівчиною з надтисянських Карпат і Францом
Ракоцієм II, що на початку XVIII ст. почав із Закарпаття національно-визвольну війну угорського народу проти габсбургського панування. Помираючи на березі Тиси, мати охрестила сина, покликавши в свідки легендарну гору Піп Іван.
У цих легендах багато поезії, чистої і ніжної любові до людей праці.
В окремих легендах у формі художньої розповіді Н. Королева ставить і розкриває наукові гіпотези, які знаходять підтвердження в наш час. Так, у легенді «Аскольдова могила» проведена думка про перше хрещення Русі за часів князювання Аскольда в Києві. На її думку, Аскольда вбили не варяги, а місцеві прихильники язичництва і лише у 1113 p., коли у Києві княжив Мстислав Володимирович, на Аскольдовій могилі була збудована Свято-Миколаївська церква. Гіпотеза про перше хрещення Русі підтверджена і науково обгрунтована в літературі, що з’явилася до 1000-ліття християнства на Русі, зокрема у монографії М.Ю. Брайчевського «Утвердження християнства на Русі» (1988).
Хто нині скаже, скільки правди у стародавній легенді, що Олена, мати візантійського імператора Константина, теж народилася на скіфській землі, що саме в її честь київська княгиня Ольга після хрещення прийняла хресне ім’я Олена. Багато цікавих фактів нашої прадавньої історії видобула письменниця з легендарних, археологічних і літописних джерел, опрацювала їх на стику з старогрецькими, візантійськими і скандинавськими джерелами, створивши колоритну мозаїку присутності Скіфії, Давньої Русі і України в загальноєвропейському історичному і культурному процесі. Вона мала на це повне право і як вчений археолог і історик, і як художник слова.
извени если неправильно
«Товстий і тонкий» характеристика Товстого
Товстий – людина, що має високе положення в суспільстві, хороший дохід, ситий і процвітаючий, звиклий до поклоніння і підлесливості. Достаток дозволяє втілити йому свої бажання. Товстий асоціюється з людиною доброзичливою, привітною, щирою. “Товстий” першим помітив свого друга, радісно гукнув його, назвав “голубчиком”.
Коли двоє друзів зустрілися, губи Товстого лисніли від масла, отже він щойно смачно поїв. За описаним запахом можна визначити, що герой п’є хороше вино, користується дорогими парфумами. Отже, автор змальовує образ матеріально забезпеченої людини, яка, ймовірно, посідає високе положення у суспільстві.
Товстий каже, що він «до таємного (радника) дослужився». Отже, має чин III класу (один із найвищих) в табелі про ранги. Має «дві зірки», тобто високі нагороди.
Товстого неприємно здивувала поведінка тонкого. Він скривився. Говорив: «Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства— і до чого тут це чиношанування!» Тобто він не хотів акцентувати увагу на своєму чинові і розповів про нього просто, без хизування.
Зовнішність Товстого: вгодований, статний, показний, повний, жирний
Тонкий – людина, що займає незначне становище в суспільстві, знаючий нужду, але вміє пристосовуватися до людей, чинам, обставинам. Чоловік “тонкий” асоціюється з людиною заздрісною, дріб’язковою, жовчною, здатною на лестощі.
Тонкий одружений. Його дружина — Луїза, уроджена Ванценбах, лютеранка, син Нафанаїл, учень третього класу гімназії.
Мова тонкого плутана і видає його нервову напругу, внутрішню стурбованість. Він вражений зовнішнім виглядом товстого, в його непомірних вигуках можна почути заздрість і захоплення, а також претензію на фамільярність. Він поспішає похвалитися родовитістю дружини і успіхами сина. Претензійність тонкого позначилася і у виборі собі дружини, і в імені сина. Деяка штучність, його мови підкреслюється повторами, повним мовчанням дружини і настороженістю сина.
Тонкий завжди намагається говорити першим. Складається враження, що він хизується собою, дружиною, сином. Можливо, так він відчуває свою значимість, стає вищим у власних очах.
Зовнішність Тонкого: худорлявий, худий, кволий, хисткий, непоказний
Объяснение: