Cатиричний. Гонитва за наживою породжує ворожнечу мiж "хазяйственними мужиками". Калитка заздрить Жолудевi, Пузиревi i докладає всiх зусиль, щоб взяти верх над ними. Вiн вирiшує, що Жолудь "не iначе, як нечистим путьом" досягнув свого багатства. Тому й захопила його перспектива вигiдно придбати фальшивих сто тисяч. При цьому вiн навiть досвiдченого шахрая спробував обдурити: заплатив йому, замiсть п'яти, тiльки три тисячi карбованцiв. Та, заслiплений жадобою багатства, Калитка сам пошився в дурнi: замiсть фальшивих грошей шахрай пiдсунув йому мiшок з чистим папером. Це доводить Калитку до вiдчаю, вiн кидається вiшатись, а коли його рятують, вiн заявляє: "Нащо ви мене зняли з вiрьовки? Краще смерть, нiж така потеря! " Отже в комедiï "Сто тисяч" драматург, нiби смiючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, якi калiчать душi, руйнують споконвiчнi уявлення про добро i зло, спотворюють моральнi основи, вiд яких залежить здоров'я нацiï. Вiдображення реального життя. (Нiчого вигаданого у п'єсi "Сто тисяч" нема. Все у нiй взято з життя, яке вирувало навколо I. Карпенка-Карого. I персонажiв було з кого малювати: в селах в тi часи з'явилося багато нових багатiïв, яких i висмiяв драматург у своïй сатиричнiй комедiï.) == У комедiï I. Карпенка-Карого висмiюється скупiсть заможного селянина Герасима Калитки, для якого грошi дорожчi за здоров'я дружини, за щастя сина, за поряднiсть у ставленнi до наймитiв, навiть за власне життя. Жадоба наживи змусила Калитку пiти на шахрайство — купити фальшивi грошi. Але знайшовся iнший спритник, який хитро обдурив Герасима й отримав його справжнi грошi за мiшок паперу. Ситуацiï, змальованi автором, i смiшнi i трагiчнi, адже господар ласий до грошей, скнара i водночас брутальний, жорстокий. http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/KARPENKOKARY/stotisjach.txt
1.Епітети - «Чистий, виголений, і ясний (дядько Кирило)»
2.Метафори - «Троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках»
3.Порівняння - «Гойдалася довго, як маятник».
4.Пейзаж - «Климко прокинувся від холодної роси, …і побачив над собою скам’яніло - бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця,- без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження».
5.Портрет - «Сивий, усатий і кругло – товстий, як справжній бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару – в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями».
7.Діалоги й полілоги - « - Здалеку йдеш чи тутешній? – спитав. - З Донбасу я,- сказав Климко. - А-а! Землячок… По сіль, кажеш? Климко кивнув. - А що ж у тебе на сіль? - Торбинка осьо,- Климко зняв з плеча торбу. - Ні,- усміхнувся швець».
8.Вигуки,окличні речення - «Облава!.. Облава!..», « Хах! Ось де вона сховалася!»
Объяснение:
Cатиричний.
Гонитва за наживою породжує ворожнечу мiж "хазяйственними мужиками". Калитка
заздрить Жолудевi, Пузиревi i докладає всiх зусиль, щоб взяти верх над ними. Вiн
вирiшує, що Жолудь "не iначе, як нечистим путьом" досягнув свого багатства. Тому й
захопила його перспектива вигiдно придбати фальшивих сто тисяч. При цьому вiн
навiть досвiдченого шахрая спробував обдурити: заплатив йому, замiсть п'яти,
тiльки три тисячi карбованцiв. Та, заслiплений жадобою багатства, Калитка сам
пошився в дурнi: замiсть фальшивих грошей шахрай пiдсунув йому мiшок з чистим
папером. Це доводить Калитку до вiдчаю, вiн кидається вiшатись, а коли його
рятують, вiн заявляє: "Нащо ви мене зняли з вiрьовки? Краще смерть, нiж така
потеря! "
Отже в комедiï "Сто тисяч" драматург, нiби смiючись, а проте серйозно
попереджає про небезпеку брудних грошей, якi калiчать душi, руйнують споконвiчнi
уявлення про добро i зло, спотворюють моральнi основи, вiд яких залежить здоров'я нацiï.
Вiдображення реального життя. (Нiчого вигаданого у п'єсi "Сто тисяч" нема.
Все у нiй взято з життя, яке вирувало навколо I. Карпенка-Карого. I персонажiв
було з кого малювати: в селах в тi часи з'явилося багато нових багатiïв, яких
i висмiяв драматург у своïй сатиричнiй комедiï.)
==
У комедiï I. Карпенка-Карого висмiюється скупiсть заможного селянина Герасима Калитки, для якого грошi дорожчi за здоров'я дружини, за щастя сина, за поряднiсть у ставленнi до наймитiв, навiть за власне життя. Жадоба наживи змусила Калитку пiти на шахрайство — купити фальшивi грошi. Але знайшовся iнший спритник, який хитро обдурив Герасима й отримав його справжнi грошi за мiшок паперу. Ситуацiï, змальованi автором, i смiшнi i трагiчнi, адже господар ласий до грошей, скнара i водночас брутальний, жорстокий.
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/KARPENKOKARY/stotisjach.txt
1.Епітети - «Чистий, виголений, і ясний (дядько Кирило)»
2.Метафори - «Троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках»
3.Порівняння - «Гойдалася довго, як маятник».
4.Пейзаж - «Климко прокинувся від холодної роси, …і побачив над собою скам’яніло - бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця,- без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження».
5.Портрет - «Сивий, усатий і кругло – товстий, як справжній бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару – в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями».
6.Інверсія - «Забовванів лісок, підіймався димок».
7.Діалоги й полілоги - « - Здалеку йдеш чи тутешній? – спитав. - З Донбасу я,- сказав Климко. - А-а! Землячок… По сіль, кажеш? Климко кивнув. - А що ж у тебе на сіль? - Торбинка осьо,- Климко зняв з плеча торбу. - Ні,- усміхнувся швець».
8.Вигуки,окличні речення - «Облава!.. Облава!..», « Хах! Ось де вона сховалася!»