Укажіть, які реальні історичні події зображено в історико-героїчній поемі Т. Шевченка «Гайдамаки»
варіанти відповідей
події національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;
військові походи на Туреччину під проводом Дмитра Конашевича-Сагайдачного;
участь у війні зі шведами 1709 р.
козацько-селянське антифеодальне повстання 1768 р., відоме в історії як Коліївщина;
Запитання 5
Рядки Т. Шевченка
У всякого свого доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає… є фрагментом із твору:
«Заповіт».
варіанти відповідей
«Сон»;
«Гайдамаки»;
«Три літа»;
«Заповіт».
Запитання 6
Вставте пропущене слово (вірш «Мені однаково…»):
Молися, сину: за …
Його замучили колись.
варіанти відповідей
Вітчизну;
Вкраїну;
народ;
рідну мову.
Запитання 7
І. Франко словами
…перший рядок торкає органів зору, другий слуху, третій зору і дотику; спеціально кольористичних акцентів немає зовсім, а проте цілісність – український вечір – встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами і гуками як жива.
аналізує вірш Т. Шевченка із циклу «В казематі»:
варіанти відповідей
«Садок вишневий коло хати…»;
«Мені однаково…»;
«І виріс я на чужині…»;
«За байраком байрак».
Запитання 8
У якому творі змальовано образ Прометея?
варіанти відповідей
«Кавказ»;
«Сон»;
«Доля»;
«Гайдамаки».
Запитання 9

До якого твору Т.Шевченка належить ця картина?
варіанти відповідей
поема «Сон»;
поема «Наймичка»;
«У селянській родині»;
«Катерина».
Запитання 10
Який із названих творів написаний у жанрі послання?
варіанти відповідей
"І виріс я на чужині..."
"Ісаія.Глава 35"
"І мертвим, і живим..."
"Осії глава XІV"
Запитання 11
Символіка якого числа лежить в основі поеми "Великий льох"
варіанти відповідей
три
п′ять
шість
сім
Запитання 12
Кому Шевченко присвятив поему "Катерина"?
варіанти відповідей
В.Жуковському
І.Сошенку
Марку Вовчку
М.Щепкіну
На мою думку, краще бути яскравою особистістю, ніж звичайною частиною сірого натовпу. У творі В. Дрозда "Білий кінь Шептало" зображено проблему особистості та натовпу. За до образу коня автор передає взаємовідносини людини з світом тварин. Інші коні не любили Шептала, тому що він був не такий як вони. Головний герой з самого дитинства ненавидів табун і завжди любив бути сам. З самого початку всі інші, звичайні коні глузували з нього, а потім просто почали обходити його стороною та робити вигляд, що не помічають. Можливо, його не любили за те, що Степан ставився до нього не так як до інших. Він ніколи не бив коня, хоча іноді міг випадково зачепити в натовпі, не посилав на тяжку роботу, коли була можливість послати когось іншого. Кінь Шептало був покірний і роботящий. Коні ставились до нього не дуже добре саме через його колір. Він був білим, а не таким як всі. Саме це вирізняло його з натовпу. Коли Шептало опинився на волі і нарешті відчув себе вільним, то він знову став повністю білого забарвлення. Але потім він забруднився, щоб бути таким , як всі і повернувся додому.
Еміграція... Для українських письменників 30—80-х років XX століття еміграція була трагедією їх життя. Бо це не просто життя за кордоном, це означало заборону повернутись до рідного краю. А хіба може бути щасливим письменник, позбавлений можливості спілкуватися з народом? Звичайно, ні. Однак, як не важко було письменникам-емігрантам, які знали, що їх твори не дійдуть до українського читача, вони писали, щоб народи світу знали, що є така країна — Україна, що є такий народ — український з його болем і стражданням, з його проблемами, які необхідно розв'язати.
Творчість таких письменників-емігрантів, як І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь, та багатьох інших — це наша спадщина, твори, які несуть правду про ті часи, твори, в яких історія не переписувалась.
Однією з провідних тем поетів-емігрантів є мотив туги за батьківщиною, мотив викриття тоталітарного режиму, який заважав жити в Україні щасливо і вільно. Тугою за батьківщиною сповнені рядки поезії Т. Осмачки:
Моя Україно, недоля моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже лишаюся я.
Ох, що ж ти зробила зі мною!
Ніколи письменники-емігранти не поривали духовного зв'язку з Україною. Є. Маланюк в одній зі своїх поезій писав:
Не треба ні празьких бруків,
Ні Праги вулиць просторих.
Все сняться материні руки,
Стара солома рідних стріх.
Українська проза письменників-емігрантів — це трагічна правда про життя нашої нації за часів тоталітарного режиму. "Розстріляним Відродженням" називають мистецьку течію, яка намагалася словом боротись проти системи. Тоталітарна машина жорстоко розправилася з ними: з 259 українських письменників, які друкувалися в тридцятих роках XX століття, у 1938 році залишилось тільки 36.1 лише небагатьом вдалося виїхати за кордон.