укр. літ. захар беркут ответить на вопросы
Які у вас враження від першої зустрічі з Т. Вовком на сторінках повісті?
• Чому боярин не розуміє Максима і зверхньо ставиться до нього?
• Чим Т. Вовк зобов’язаний молодому Беркуту?
• Як поводить себе Т. Вовк на тухольській копі? З чим це пов’язано?
• Що зумовило боярина покинути Тухлю і перейти на бік татар?
• Як Пета зустрів Т. Вовка? За що він дорікав боярину?
• Що відомо про минуле боярина?
• Чому батько і дочка не розуміли одне одного?
• Чим зумовлено те, що Т. Вовк врятував життя Максиму від руки Бурунди? Чи це було зроблено для якоїсь користі? Власні міркування обґрунтуйте.
• Чому Бурунда назвав Т. Вовка подвійним зрадником?
• З якою метою І. Франко відтворив у повісті образ Т. Вовка? Свої думки вмотивуйте.
Орієнтовний план-характеристика Т. Вовка.
• Хто такий Бурунда?
• В чому виявилася жорстокість цього загарбника?
• Як бегадир ставився до підлеглих, Т. Вовка, Максима?
• Доведіть, що Бурунда — вольова, цілеспрямована людина.
• Чому Бурунда зі своїм військом не зміг перемогти тухольців?
• Яким чином бегадир був готовий до смерті?
• Чим, на ваш погляд, закінчився б твір, якщо Бурунда залишився б живим?
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
Объяснение:
У статті про Ольжича на сайті «Українська література» говориться, що «друга збірка поета — «Вежі» (1940) метафоричністю своєї назви визначає вершини духовності, яка породжує енергійне рішення і дію, закликає до героїзму. Поняття героїзму у Ольжича включає не одну лише чесноту, а й потужний духовний заряд, здатний оновити та морально оздоровити світ покори і рабства. Збірник повністю присвячений революційній боротьбі за незалежність рідної країни. Третя збірка Ольжича «Підзамче» (1946 р.) була видана вже після його трагічної смерті. Він ще встиг переглянути та підготувати її до друку, але з виданням не поспішав — був дуже вимогливий до себе і власної поезії. У «Підзамче» Ольжич досяг найбільшого артистизму, враховуючи, звичайно, і те, що він почав друкуватися вже зрілим поетом. Особливо близькі до неокласицизму такі вірші як «Шякунтала», «Сонна Венус», «Люкреція», «Данило» і т. д. В них відчуваються гармонія думки й почуття, урівноваженість духу, спокій».