Показания древних о местоположении Атлантиды неопределённы[3]. По словам Платона, остров находился на западе от Геркулесовых столбов, напротив гор Атласа. Во время сильного землетрясения, сопровождавшегося наводнением, остров был поглощён морем в один день вместе со своими жителями — атлантами. Платон указывает время катастрофы как «9000 лет назад», то есть около 9500 г. до н. э.
Интерес к рассказам об Атлантиде проявился в эпоху Возрождения. В современной науке вопросы о существовании Атлантиды являются спорными[4]. В целом рассказ считается легендарным, но предпринимаются попытки найти реальные исторические факты и события, которые могли бы послужить основой легенды[5]. Тема Атлантиды приобрела большую популярность в околонаучной и оккультно-мистической сфере, в частности существует специально разработанное в конце 1950-х годов учение атлантология. С 1976 года потерянному материку предлагают вернуть его истинное имя Аха-Мен-Пта («Старшее Сердце Создателя»), превратившееся в Аменти («Царство мёртвых») у после катаклизма на африканских берегах[6].
Лицарі України - це козаки. Вони були мужніми воїнами и захисниками своєї рідної батьківщини.
Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.
что за бред классс
короче вот
Показания древних о местоположении Атлантиды неопределённы[3]. По словам Платона, остров находился на западе от Геркулесовых столбов, напротив гор Атласа. Во время сильного землетрясения, сопровождавшегося наводнением, остров был поглощён морем в один день вместе со своими жителями — атлантами. Платон указывает время катастрофы как «9000 лет назад», то есть около 9500 г. до н. э.
Интерес к рассказам об Атлантиде проявился в эпоху Возрождения. В современной науке вопросы о существовании Атлантиды являются спорными[4]. В целом рассказ считается легендарным, но предпринимаются попытки найти реальные исторические факты и события, которые могли бы послужить основой легенды[5]. Тема Атлантиды приобрела большую популярность в околонаучной и оккультно-мистической сфере, в частности существует специально разработанное в конце 1950-х годов учение атлантология. С 1976 года потерянному материку предлагают вернуть его истинное имя Аха-Мен-Пта («Старшее Сердце Создателя»), превратившееся в Аменти («Царство мёртвых») у после катаклизма на африканских берегах[6].
Лицарі України - це козаки. Вони були мужніми воїнами и захисниками своєї рідної батьківщини.
Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.
Объяснение: