Українські поети (доповнити) суголосно з Гете висловлюють у пейзажній ліриці (доповнити)

Наприклад, (хто?)
у рядках (доповнити)
не просто милується красою та досконалість природи а й (доповнити)
А(хто?)
називає природу (як?)
адже (доповнити)

Спільне : Чіпка та Грицько - друзі дитинства. Обидва з бідних сімей. Обидва працьовиті та хазяйновиті. 
ГРИЦЬКО : 
Коли Грицько підріс він пішов на заробітки, бажав стати багатим ( це бажання зробило його скупим ). Головною метою було одружитися на багатій дівці. В творі його зображують як егоїста, корисливу людину. Постійне бажання до власного збагачення. Злорадство до Чіпки. Він ніколи не чинив опір та не хотів бунтувати. Доброзичливий, недалекоглядний, заздрісник, лицемір, повністю відсторонений від громадських справ. 
ЧІПКА : 
Людина яка бореться за правду та справедливість з вольовим характером. Але у пошуках правди звертає на неправильний шлях. Стає вбивцею, випиває з поганою компанією, поступово морально деградує. Повністю розчарований у світі - не вірить в справедливість. Людина смілива, бунтар, наполегливий . 

Отже, можна зробити висновок, що Грицько та Чіпка починали свій життєвий шлях однаково, але потім їх характери змінилися. Чіпка - в пошуках справдливості стає вбивцею. А Грицько все життя намагається заробити гроші, корисливий. Але він не є бунтарем як Чіпка, Грицько тиха, спокійна людина, яка не приймає участі в житті громадськості. 

Напевно, брехня – складне поняття. Брехня вважається пороком. Але вона потрібна людям, інакше давно зникла б з лиця Землі. І чому кажуть: «ложь во благо»? Я спробую відповісти на це сам, як вважаю за потрібне. Для мене брехня – це однозначно недобре діло. Адже, якщо людина бреше мені, то він хоче ввести мене в оману. Може бути, він хоче потім мене використовувати для своїх цілей. А може, він просто хоче посміятися над «дурником». Або бреше, не подумавши, щоб від нього відчепилися. У будь-якому випадку його брехня спочатку не припускає хороших мотивів щодо мене. Як мінімум, ця людина до мене байдужий. Є ще «ложь во благо». Це коли людині не говорять правди, щоб його не засмучувати. Наприклад, хворому не говорять, що його хвороба смертельна, а обманюють. Чи не повідомляють, що щось неприємне сталося, а заспокоюють: «все в порядку». Все добре, прекрасна маркіза! Але така брехня все одно залишається брехнею. Людина все одно буде підозрювати недобре, страждати, мучитися. А потім все-таки дізнається всю правду. І хто його знає, чи не краще було сказати йому відразу! Єдиний варіант «брехні во благо», який я особисто визнаю – це промовчати там, де дійсно говорити не можна. Наприклад, щоб не було паніки. Або, щоб не завдати глибокої сердечної рани. Недарма говорять: «Мовчання – золото». Але не брехати, не писати, не придумувати і не «перекручувати». Не люблю людей, яким брехати так легко, «як в калюжу дути». А я таких людей знаю, з деякими навіть один час дружив. Але недовго. З ними можна спілкуватися, але не можна дружити, не можна заводити ніякі спільні справи. Інакше потрапиш в халепу. Іноді не зрозумієш, навіщо вони складають: багата фантазія? Або як-то самостверджуються? Потім просто намагаєшся «фільтрувати» все, що вони говорять. А їм хоч би що! Втративши одних приятелів, вони тут же заводять інших, часто таких же брехунів. А потім ці люди щиро не розуміють, чому потрапляють в неприємності, чому з ними не хочуть спілкуватися. За моїми часто брешуть публічні люди – ті, чиї слова важливі, до кого прислухаються. Наприклад, члени уряду. Їх брехня зазвичай містить елементи правди, але вони її «перекручують», маніпулюючи громадською думкою. Зазвичай при цьому вони замовчують важливу інформацію: «відкрито 25 нових шкіл». Але не йдеться про те, що всі ці школи не побудовано, а просто відремонтовані. У глядача ж створюється помилкове враження. Таке «замовчування» - це не «брехня на благо», а просто брехня. Якщо людині часто брешуть, а сам він такий прийом не використовує, йому варто задуматися. Може, він сам веде себе так, що йому «підносять» всякий непотріб? Те ж саме можна сказати про народ і про уряді. Я сам іноді брехав, але зараз намагаюся робити це якомога менше. Просто є такі люди, які не хочуть чути правди. Їм, як кажуть, хоч кіл на голові теши, вони стоять на своєму помилковому думці. Є й інші - вони відразу загрожують покаранням за правду. А ось брехня в них проходить «на ура». Знаєте, чому я ще не хочу брехати? Тому що, вимовляючи те, чого не думаю, чого немає, я вже не буду собою. Я не зможу виразити себе таким, який я є. А будувати з себе когось іншого мені нецікаво.