Українська література. 9 клас.
Тематична контрольна робота №5
Творчість Т.Г.Шевченка періоду "трьох літ" (1843-1845).
Творчість перед засланням і після заслання (1847-1861).
І рівень
1. Використання художнього прийому сну в однойменній поемі Т.Шевченка дало авторові змогу:
а) уникнути розкриття гостро-соціальних проблем;
б) звільнити себе від потреби розкриття реальної дійсності;
в) показати всю панораму суспільного життя Російської імперії ХІХ ст. та перейти від конкретики до найвищого узагальнення;
г) передати настрій і почуття героя, свій внутрішній психологічний стан, а також висловити власні думки щодо існуючої соціальної несправедливості.

2. З’ясуйте ідейну, композиційну та художню роль сміху у творі Т.Шевченка "Сон" ("У всякого своя доля..."):
а) розважання, відволікання від надто серйозних проблем;
б) прийом знищення, заперечення, гострого висміювання й глумління над світом насильства і зла (сатира);
в) дотримання традицій бурлескно-травестійного жанру;
г) традиційний прийом для української літератури.

3. В історичній, соціально-політичній поемі Т.Шевченка "Єретик" зображено:
а) події європейського середньовіччя, інквізицію;
б) часи Київської Русі, перших християн;
в) історично-достовірні події гуситської війни наприкінці XIV- на початку XV ст. та чеського реформатора і проповідника Яна Гуса;
г) сучасне Т.Шевченкові життя чеського народу, який так само, як і український боровся за своє національне визволення.

4. У кінці поеми "І мертвим, і живим..."
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати
Т.Шевченко звертається:
а) до своїх родичів;
б) до узагальнюючого образу християнських братів;
в) до селян-гречкосіїв, вихідцем з яких був сам поет і проблеми яких добре знав;
г) до вчених земляків-псевдопатріотів, аби вони об’єдналися із власним народом і перейнялися його болями, інтересами.

5. Вкажіть, у чому виявляється гуманістичне звучання поеми Т.Шевченка "Наймичка":
а) у зображені жінки, яка, попри всі конфлікти суспільства, змогла достойно прожити життя у родині, виховуючи дитину;
б) у глибокому розкритті складного образу жінки-матері - міри трагізму її долі та духовної величі та натури;
в) у чуйному ставленні до людей та детальному описі сільського родинного життя;
г) у пафосному звеличенні подвигу жінки-матері.

6. Розумінню художнього світу Т.Шевченка у повісті "Художник" сприяє:
а) наявність автобіографічного матеріалу і суспільних те естетичних поглядів Т.Шевченка;
б) пошук нової форми, що буде в подальшій творчості автора;
в) результат тривалої перекладацької практики поета і спроби засвоєння європейських здобутків у жанрі повісті;
г) трансформованість до прозового жанру системи образів-символів поета.

АНДРЕЙ МАЛИШКО

ПРОМЕТЕЙ

(Поэма) Из-за реки видно две кручи — одна зеленая, черная вторая. «На черной круче черный дуб, как хороший воин — витролюб, весь посмаглилий, обгоревший, стоит на круче потемнилий. Кому бы сказать все? Кому бы? » Оживает тихая пристань. В артелях вызрели жатвы: грузят арбузы и дыни. Пахнет молодой рожью, рыбой, смолой и табаком. И Поснули грузчики из артели, только п'ятеро седых плотовщиков варили кашу на ужин и тихо говорили. Подсел к ним и автор. Молодой плотовщик рассказывал, что во время войны мальчик из их села нашел здесь трех наших бойцов. Двое более старых были уже мертвыми, а третий, юноша, - тяжело раненный. Крестьяне спрятали его на чердаке, «словно за братом, за ним смотрели» . Вскоре «юноша уже зводивсь настороже, почувствовал живую, горячую кровь» . Был он из Смоленщини, где такие же приветливые люди, такая же рожь, «а у матерей такие же смуглые, честные руки, а в длинные дни боев и муки и их край, как наш, горел... » Поэтому, бойца положили в овине на скошенную траву, перебинтовали грудь. Рубашка в пилу — аж руда. А юноша говорит: «Ничего.. .оживу. Смертям двум.. .не бывать, одну же обдурим, не беда» . Сосед предложил свою одежу, потому что скоро могут быть немцы, но солдат отказался, так и лежал в своей пилоточци, в гимнастерци полевой. II Бойцу стало легче, он мог уже подняться. ел картофель «в мундирах» и вспоминал свой полк. Там думают, по-видимому, что он убит. А он живет! Еще немного выздоровеет — и сам переплывет Днепр! Но это пока еще в мечтах. Заходит мальчик, его Юноша расспрашивает, какая там обстановка. Парнишка говорит, что немцам, по-видимому, капут, потому что они не спят, наставили сторожи и что-то там шепчут, гогочут. Ему бы вот к школе, и она замкнута. В леске «багряной габой» кленовые листья лежат, аисты клекочут на мостике. И вспомнил юноша своей Смоленщини поля, калину «в пурпури, дубы, на отчем доме голуби» , гармошку, которая так играет, что сердце корнает. По хлопчину принести хоть какую-то книжку. Но книг нет, потому что даже за открытку — тюрьма. Вдруг мальчик вспомнил о «Кобзарь» . Быстро принес. Стали читать, и вот уже «бреде слепой кобзарь, и Гонта зовет на пожар, Кавказские горы, в мглу повыл, обильными кровию политы, челом подводятся к тучам. И Екатерина пивжива ребенок в хуртечи сповива, снега колышутся над ней, орел жаден Прометею кровавое сердце розбива» . Кто же тот Проме-тей? «То был юноша, что у бога украл огонь и знак того огня принес человеку». — «И богубив его? » — «Нет, нет, скарав пожизненно, в единственных приковал к скале, словно к порога». — «То и что? » — «Он не покорился богу». — «Вот человек! » Так говорили между собой до полуночи мальчик и солдат. III По дворам, как и чума, ходила облава немцев. «Ужас, немой, холодный, до утра гремел примерами на крыльце, стрелял, свистел, жег в прах» . Вот уже мигает лихтарень в овине, где спит боец. Схватили его, как серые вороны. Когда выводили за двор, взгляд юноши упал на две оборванные воритни. Казалось, они шептали: «Нам поверь. Мы эту обойдем беду Мы еще скрипитимем у строя К нам хозяин хлеб будет везти Свадьба бубенами густыми Встречать будет молодую. А ты приходи, как будешь жил К нам в гости после жатв И, чтобы твое обрадовался глаз Мы так отворимся широко Чтобы ты и сучечка не вчепив!.. »

1

Відповідь:

Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:

    Одного разу у селі Опеньки сталася незвичайна подія. Стара кобила важко тягла за собою віз, позаду їхав її хазяїн Омелько. Несподівано віз струснуло, щось шумно вдарилось, чоловік впав з возу і покотився додолу. На звук з хат повиходили люди:

        -          Ой, лишенько! Кобила в яму провалилась, – переймалась баба Параска.

        -          Як же тепер витягати її, коли всі чоловіки на поле пішли? – питала баба Ярина.

    Та й справді. Всі молоді та здорові роз’їхалися по роботам, а в селі залишились самі старі й діти. Омелько встав, струснув з себе пил, а з ями тяжко заіржала кобила.

     Несподівано з-за рогу виглянула небачена в Опеньках раніше машина. Задиринчала, зачухикала і зупинилась. З неї вийшов здоровенний чоловік і назвався Іваном.

      -          Що сталось у вас? – спитав Іван.

      -          Та ось кобила в яму провалилась, а дістати ніяк не можемо.

    І тоді сталось диво: самостійно Іван дістав кобилу, без будь-якої до Люди зааплодували і причарувались силою такого великого чоловіка:

      - Велике вам дякуємо, Іване! Ви – справжня Сила!

       Так і прозвали Івана Фріцака Силою.

Пояснення:

вот так как-то