Новогру́дский за́мок (белор. Навагрудскі замак, польск. Zamek w Nowogródku, лит. Naugarduko pilis) — замок некогда находившийся в городе Новогрудок, был одним из ключевых опорных пунктов и одной из мощнейших крепостей в Великом княжестве Литовском, ныне его руины располагаются на склонах замковой горы. Уникальный памятник оборонительной архитектуры эпохи средневековья, древний центр Новогрудка, резиденция великих князей Великого княжества Литовского. Существовал с XIII по XVII века. Сохранились фундаменты укреплений с постройками и руины башен.
Был сделан вывод, что восстанавливать здания, хранящие артефакты от XIII до XVI веков, нецелесообразно. Была утверждена концепция «прочные руины», разработанная и рассмотренная на Республиканском научно-методическом совещании, целью которого являлось раскрытие всех семи башен Новогрудского замка, а также прясло стен. Таким образом будет обозначен замок в размерах XVI века
Планируется также сделать горизонтальный дренаж, чтобы организовать отвод воды и приостановить размывание грунта южного склона[5].
Согласно постановлению Совета Министров от 3 июня 2016 года № 437 Новогрудский замок был включен в число 27 объектов, расходы на сохранение которых (в части капитальных расходов) могут финансироваться из республиканского бюджета
За що люди люблять зиму? Звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні річок... Я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. Сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо.
Проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. Серед них мені більш за все подобаються такі: височенні ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. Небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. Відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. Снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.
На кожній вітці кожної ялини лежить сніг, ніби домальований пензлем художника, і прозоре повітря має блакитний відтінок. Кудись вдаль веде широка розкатана дорога, на якій цілими годинами не видно жодної автівки, жодного подорожнього, а по узбіччях цілі кучугури снігу.
Такий зимовий пейзаж ніби за до подорожі – ставай на лижі та вперед! Або сідай у авто та насолоджуйся чарівною природою, бери фотокамеру та збережи цю зимову красу назавжди
Новогру́дский за́мок (белор. Навагрудскі замак, польск. Zamek w Nowogródku, лит. Naugarduko pilis) — замок некогда находившийся в городе Новогрудок, был одним из ключевых опорных пунктов и одной из мощнейших крепостей в Великом княжестве Литовском, ныне его руины располагаются на склонах замковой горы. Уникальный памятник оборонительной архитектуры эпохи средневековья, древний центр Новогрудка, резиденция великих князей Великого княжества Литовского. Существовал с XIII по XVII века. Сохранились фундаменты укреплений с постройками и руины башен.
Был сделан вывод, что восстанавливать здания, хранящие артефакты от XIII до XVI веков, нецелесообразно. Была утверждена концепция «прочные руины», разработанная и рассмотренная на Республиканском научно-методическом совещании, целью которого являлось раскрытие всех семи башен Новогрудского замка, а также прясло стен. Таким образом будет обозначен замок в размерах XVI века
Планируется также сделать горизонтальный дренаж, чтобы организовать отвод воды и приостановить размывание грунта южного склона[5].
Согласно постановлению Совета Министров от 3 июня 2016 года № 437 Новогрудский замок был включен в число 27 объектов, расходы на сохранение которых (в части капитальных расходов) могут финансироваться из республиканского бюджета
Объяснение:
За що люди люблять зиму? Звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні річок... Я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. Сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо.
Проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. Серед них мені більш за все подобаються такі: височенні ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. Небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. Відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. Снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.
На кожній вітці кожної ялини лежить сніг, ніби домальований пензлем художника, і прозоре повітря має блакитний відтінок. Кудись вдаль веде широка розкатана дорога, на якій цілими годинами не видно жодної автівки, жодного подорожнього, а по узбіччях цілі кучугури снігу.
Такий зимовий пейзаж ніби за до подорожі – ставай на лижі та вперед! Або сідай у авто та насолоджуйся чарівною природою, бери фотокамеру та збережи цю зимову красу назавжди