Украдене щастя Якщо Михайло дійсно кохає Анну, то чому допустив осуд дорогої йому людини односельцями?
У яких епізодах драми герої проявляють благородство? У яких ідуть проти законів моралі?
Настає момент, коли кожен з персонажів п’єси повинен зробити важливий життєвий вибір. Чи правильний вибір зробили герої п’єси? чим вони керувалися?
Чи думав Микола убити Гурмана? Чому таке сталося?
Наскільки винен сам Михайло у своїй смерті? Чому він видає вбивство за самогубство?
Чи можна назвати Михайла благородною людиною?
Чи правильними були шляхи відстоювання персонажами свого права бути щасливими?
Хто винен у трагедії героїв п’єси? Хто вкрав їхнє щастя?
Чи актуальна ця п’єса в наш час? Якщо актуальна, то чим?
Наталка мужньо захищає свої почуття, людську гідність, погляди на кохання і родинне життя. Вона знає: коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою». Звичайно, усі дівчата її середовища мріяли про щиру любов і свободу вибору чоловіка, але не всі могли відстояти свої права. Щодо цього, то Наталка виступає сильною особистістю.
Лише один крок, що суперечив її власним поглядам, Наталка зробила під впливом пошани до матері, а також тому, що не було певності, чи повернеться Петро, який один "Владів її душею". А якщо не Петро, то байдуже хто — тахтаулівський дячок-п'яничка, чи волосний писар-жевжик Скоробреха, чи возний. Душевний конфлікт дівчини полягає в тому, що в ній борються почуття кохання до Петра й обов’язку та пошани до матері.
Наталка — рішуча й смілива. Як тільки з’явився її коханий, вона одразу заявила: «Клянусь, що. окрім Петра, ні за ким не буду». Любов її така велика й чиста, що, незважаючи на сумніви Миколи і великодушне самозречення Петра, Наталка впевнена: «Возний мусить одступитися!» Тому така рішучість у її заяві возному: «... Коли Петро мій повернувся, то я не ваша, добродію». Коли ж возний погрожує судом і тюрмою, Наталка сміливо кидає всім в обличчя: «До цього силою ніхто мене не принудить...»
У цій сцені образ Наталки розкрито найглибше. Її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. В образі Наталки Полтавки Котляревський оспівав найкращі риси українок. їхню духовну красу.
По-своєму розуміє щастя доньки Терпилиха. Вважаючи, що робить Наталці добро («Чи я тобі, дочко, не добра желаю, коли кого зятем собі вибираю?»), насправді ж вона завдає своїй дитині сильного душевного болю. Але читач може зрозуміти бідолашну матір — єдиний вихід з «убожества» Терпилиха вбачає у відданні дочки заміж за багатого.
Наречений Наталки Петро — чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради іншої людини. Наталку він любить «більше, як самого себе», «більше всього на світі». Щоб була щасливою Наталчина мати, він готовий повернути дане йому нареченою слово та ще й віддати всі зароблені за чотири роки гроші, аби возний ніколи не зміг кинути докору, що взяв бідну. Виборний, захоплюючись його благородством, каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!» Але Петро не такий наполегливий у досягненні мети, як його кохана. Потрапивши у складну житейську ситуацію, він відмовляється від боротьби за щастя, і лише твердість та рішучість нареченої врятовують його.
життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючi
розповiдi Джека Лондона, — мого улюбленого письменника. Багато
чого побачила i пережила за своє коротке, але бурхливе життя, вiн
постiйно пiддає своïх героïв випробуванням, змушує
долати труднощi i здiйснювати вибiр. А оскiльки дiя багатьох оповiдань
вiдбувається на Крайнiй Пiвночi, то вiд правильного рiшення часто
залежить людське життя.
Любов до життя — це iсторiя боротьби за iснування.
Людина здатна на багато що. Знаючи, чого вiн хоче вiд життя, вiн здатний
долати будь-якi перешкоди i небезпеки. Жага до життя, любов до життя
здатна перемогти смерть. I розповiдь чудового американського письменника
Джека Лондона Любов до життя є тому яскравим прикладом.