Була собі мишка така як дрцугі.У самім кутку хати мала свою нору.Ні хто не заглядав туди.Мишка боялась людей.Коли не було ні кого жома то вона скоренька вибігає на подвіря.там вона не боялась ні кого.бігла на поле.Там зустрічалася зі своїми сестрами і вони розповідали що у хазяйці нема ні чого їсти(була війна)У мишкі господири буди дуже багаті.Пішла додому і чує що чужим духом пахне.прийшла бідна жінка у якої не було ні чого.У неї була маленька дитина.Вона пришла попросити гроші на молоко.Коли вона ріже хлію то крішки які зістануться відасть дитини.Ця хозяйка яка була багато сказала що у неї в самої не чого нема.А наспровді під кроватью стояв сендук с під гранат.Туда вони ложили гроші.Потім прийшов господарь и сказав що вони зроблять бізнес.Куплять курей,двоє-троє телят,Виростять і продатуть,а потом спочатку.Мишка дуже замучилась що вони не до жінці і запланувала план.Коли всі ляжуть спать то вона залізе під кравоть і прогрезе скриню і гроші.на наступний день заглядає господарь а грошей не має.Він поскаржися на господиню что не завела кта.Мишка пішла з хати.
Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
