Уменьшить Літературний диктант за змістом комедій
Івана Карпенка-Карого
Письмово дайте відповіді на питання (не переписуйте питань);
1. У якій справі Мартина Борулі повіреним виступає Трандалев?
2. Чому радів повірений Трандалев?
3. Хто кому говорив у творі: "Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги...
Трись, трись лежи людьми, із тебе будуть люди!"
4. Кому належить репліка: "Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи
- не тужи!"
5. Хто й кому говорить: "Мужик - одно слово, а ти на такій лінії, трешся між
людьми іншого коліна."
6. Кого Мартин обрав на роль благородного жениха для доньки? Чому не
Миколу?
7. Що за оказія трапилася з Омельком у городі? Хто є винуватцем того?
3. Хто й кому говорив: "Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, то ве
хазяйство профиськаєш..."
9. Чому жених втiк од Марисі?
10. Як віддячив йому за те Боруля?
11. Яке відношення мае Боруля до Красовського?
12. Які панські порядки запровадив Мартин у своїй родині?
13. До чого дослужився Степан у суді?
14. Кому з дійових осіб належать слова: "Чую, як мені легко робиться, наче
нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала".
15. Чим завершилось домагання Мартином дворянських прав?
16. Хто з дійових осіб, на вашу думку, сповідуе традиційні селянські цінності?
17. Який епізод коледiї видався вал найсмішнішим?
18. У чому, на ваш погляд, символічність краху Степанових надій на
чиновницьку кар'еру?
19 Про яку послугу просив Маюфес Пузира?
20 Яким статком володіє Терентій Гаврилович Пузир? Чому відмовляється
видати доньку за Калиновича?
21 Хто такий Феноген? Ліхтаренко? Зеленський? Золотницький?
22. Яке нещастя трапилося з Пузирел? З якою метою до нього приїхав урядник?​

Цитати до образу Роксоляни в розділі "Гаддж Роксоляни" 1)Розум і побожність:"Султанка не хотіла ступити на ту землю, заки біля гробу Пророка. І всі правовірні мослеми хвалили розум і побожність її." 2)Розум і здатність до філософських роздумів:"- Як часом людське життя,- відповіла султанка. І наказала приготовитися до подорожі провідникам і малим четам яничарів і сіпагів." 3)Здатність до витримки у пекельних умовах і нескореність духу і характеру:Ніхто не почув від дивної жінки падишаха ні словечка жалю, хоч одяг на ній скоро подерся і звисав шматами і хоч руки мала болючо й до крові подерті кільцями ростин у диких дебрах Джебель-Сербалю." 4)Сміливість і мужність:"Провідники раз у раз оглядалися на неї, чи не скаже вертати. Але помилялися до кінця. Султанка йшла дальше в дикі вертепи Сербалю, хоч і біла сорочка її вже також була подерта. Держалась лишень щораз більш оподалік від мужчин і йшла завзято дальше на найвищий верх святої гори Мойсея, відділений від інших верхів її глибокими пропастями." 5)Сміливість і дивакуватість:"Султанка Роксоляна відпочала кілька днів і вилічилася з ран на руках і ногах. А тоді заявила, що хоче ще відвідати Синайський монастир християн, положений високо в неприступнім місці між білою горою Мойсея і чорним Джебель-Аррібом. Та тепер уже ніщо не дивувало ні бедуїнів-арабів, ні солдатів султана." 6)Побожність:Тут знов кілька днів спочивала султанка і п'ять разів на день молилася, лицем обернена до Мекки... " 7)Побожність:" - А тут,- промовив провідник,- має забезпечене місце Ісус, син Марії, що прийде ще раз при кінці світу... Султанка здригнулася, зітхнула до Бога і казала покласти привезені зі Стамбула дорогі килими, призначені колись на домовини її мужа й дітей." 8)Побожність:" Кинула ще раз оком на домовину Пророка і на надпис на ній: "В ім'я Бога! Уділи йому ласки своєї!" І вийшла зі святині Пророка з острахом у душі, бо знала, що тут не була ще нога невірної людини. Навіть віддих такої занечищує воздух святих місць." 9) "Хассеке Хуррем власними руками збирала гаряче каміння пустині, а думки про долю її сина пекли її, як огонь... Мала кидати каміння в долині по звичаю. Але не хотіла відкинути ні одного зі своїх замислів, хоч вони були тяжкі, як олово." 10)Побожність:"З дрожанням серця входила по драбині султанка Ель Хуррем до нутра святині." 11)Шанованість:"А як вийшла з дивної святині мослемів, до котрої кермуються обличчя їх, де вони не були б, знайшлася знов у блеску сонця. І прислонила очі, і побачила ряд улемів і хатібів, що вітали її глибокими поклонами, а діти найвищих родів Мекки страусиними перами кінчили змітати прегарні килими, постелені для ніг її, заки зійде до лектики."

Борис Олійник дуже любив свою матір і присвячував їй безліч прекрасних віршів. Для нього матір була найріднішою і найдорожчою людиною на всій планеті, він цінував її і слухав її мудрі поради. Вірш ніби є гімном матері-великій трудівниці. Його вдячне серце виразило всю його щиру любов до матері у цьому вірші. 

Вірш є дуже ліричним, ніжним, зворушливим, наповненим синівською любов'ю. Працьовита мати, яка втратила свої сили за свої довгі роки,  все одно прагне все зробити чисто, навести порядок. Все життя вона вчила дітей уму-розуму, даючи корисні поради та настанови. Чесна і совісна, добра і ніжна мати – такою бачить її поет, і такою знають її діти та онуки. Сили її вже покидають, але вона продовжує любити свій народ, свій будинок, своїх дітей, свою Землю. Діти не хочуть, щоби вона йшла від них, але від смерті нікому не піти… І вона розуміє це. Старенька мати бажає їм доброти в їх серцях і чистої совісті. Ось як каже про це сам автор:

"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки."

Тема вірша - розповідь про матір, яка все життя працювала і виховувала своїх дітей .

Його ідея - розвивати шанобливе ставлення дітей до своїх матерів, виховуючи в них почуття обов'язку і відповідальності.

У поезії Б. Олійника присутня вічна тема материнства, і вона набуває особливого розвитку в цьому творінні автора. Сам поет ріс без батька, тому він і знайшов ті найточніші слова-образи, які здатні були відтворити велич і красу його матері. Важлива в вірші тема символічного безсмертя, яку автор підносить читачам зовсім інакше, ніж інші письменники його часу.

Жанр вірша - філософська лірика. Твір змушує нас замислитися і поміркувати над багатьма питаннями життя.

Проблематика вірша - це відношення поета до матері, яке є як би віддзеркаленням його ставлення до Батьківщини.

Через окремі деталі, епітети та метафори, автор створює неповторний образ рідної Землі, свого краю, сивої матері:

«Посіяла людям
літа свої, літечка житом»,

«Навчила дітей,
як на світі по совісті жити»,

«Прибрала планету,
послала стежкам споришу»,

«Та я недалечко...
де сонце лягає спочити».