УМОЛЯЮ !! Тест за творою "За селом" 1.Про красу українського степу люди:
а) співали у піснях; б) складали поезії; в) розповідали багато цікавого.
2.Свиридова могила — це місце, де:
а) козаки частенько могли з’їхатися для зустрічі; б) сховані татарські скарби;
в) можна було побачити безліч красивих квітів.
3.На Січі Семен Непорадний славився:
а) чоловічою красою; б) неабиякою силою; в) вмінням красиво співати і розповідати цікаві легенди.
4.Непорадним Семена називали через те, що він:
а) був небалакучим; б) помилявся у своїх порадах;
в) в якійсь зустрічі з татарином не вмів собі дати ради.
5.Ймення козакам давали:
а) на Січі, ні у кого про це не питаючи; б) під час церковної служби;
в) старці, які брали участь у військових похоронах.
6.Прокинувшись вранці, Непорадний вирішив приготувати:
а) уху; б) кашу; в) суп.
ІІІ розділ повісті
1. Непорадний був митцем:
а) гарно співати; б) смачно готувати їжу; в) орудувати арканом.
2. Під час боротьби з татарином С. Непорадний не хотів:
а) виявити свою слабкість; б) думати про власну смерть;
в) застосовувати ніж.
3. Серед гурту козаків татарську мову знав:
а) Петро; б) дід Панас; в) Семен Непорадний.
4. Скільки чоловік налічував татарський загін, що здійснив набіг на івку?
а) Тисячу; б) чотириста; в) сімсот.
5. Чому татари напали на мешканців івки? Оскільки івці:
а) не оплачували їм податків; б) були багатими;
в) провокували їх на це.
6. Загоном татар, що здійснили набіг на татар, керував:
а) Ібрагім; б) Гасан; в) Мустафа-ага.
7. Андрій Недоля за необережність козаків у степу назвав їх:
а) пташенятами; б) чабанами і крамарями;
в) безпечними і неорганізованими.
8. На думку діда Панаса, «де дві ґадзині, там...»:
а) постійні сварки і лайка; б) злагода і щастя; в) хата неметена.
9. Воєнною здобиччю С. Непорадного був татарський:
а) ніж; б) кінь; в) амулет.
10. Павлусь і татарин домовились між собою про те, що:
а) хлопець віддасть йому сідло; б) вони обміняються конями;
в) татарин до Павлусю знайти сестру.
11. Татарин наближався до обозу, як:
а) лис; б) кіт; в) вовк.
12. На думку татарина, коли людина спить на сонці, то:
а) її тіло засмагне або обгорить; б) сон її важкий; в) вона повинна мати при собі розряджену зброю.

Поет мав великий талант, бо створив такий вірш, у якому немає звичних художніх образів, але вдало створені зорові та слухові описи змушують нашу уяву самостійно малювати цю картину, і бачити перед собою цю гармонію людини й природи. Хоча й твір не великий за обсягом, проте він несе глибоке значення. В ньому є й образ справжньої української родини, її традиції, та образ самої України, яка при читанні вірша пробуджує в мені глибокі почуття патріотизму й любові до своєї Батьківщини. У творі вишня символізує рідню землю, та родинну любов, а соловейко-волю та добро, сама ж хата є оберегом великої української родини.

Від вірша віє спокоєм, і з перших рядків в уяві постає теплий родинний вечір, коли всі, після тяжкого робочого дня, зібралися разом за столом, нехай не багато накритим, але ж головне те, що вся сім’я нарешті поряд. Це змусило мене задуматися над тим, що треба цінувати своїх рідних, коли вони поруч з тобою, адже в автора не було можливості побачити свою родину, сидячи у казематах, і він дуже за нею сумував.

Далі-вишневий садок, пісні дівчат, гудіння хрущів, і одразу ти немов переносишся у той родинний вечір, чуєш приємний аромат квітучих вишень, біля яких літають хрущі, а десь вдалині чуються славетні українські пісні з вуст молодих дівчат.

Згодом всі повкладалися спати, щоб з новими силами зустріти прийдешній день. А спів соловейка все ще лунав у вечірньому спокої.

ответ:Тема: кохання, «любовний трикутник»; глибоке віддзеркалення внутрішнього світу героїв, складні перипетії їхніх доль, саможертовна любов, яка без дозволу входить у людські серця, наповнює їх.

Ідея: возвеличення любові як найвищої загальнолюдської цінності, як великої таємниці буття, яку ще нікому не вдалося розгадати і яка підносить людину на вершину щастя або робить її безкінечно нещасливою.

Мотиви: «сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики».

Образи: людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар; природи: зозуля; сосна (яку посадив Михайло); предметів і явищ: піджак, лист, сон.

Символічні образи: «три зозулі з поклоном» (символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити); сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому); піджак (символ радянської бідності); Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).

Композиція (сюжет): студент повертається з міста в новому костюмі (заробив гроші, розвантажуючи вагони) — його проводжає поглядом Марфа Яркова, бо він схожий на батька — студент питає у матері Софії про Марфу (пролог-обрамлення) — мати розповідає: та любила його батька Михайла (зав’язка) й завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи; в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа (своєрідна кульмінація), не даючи йому спокою дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму» (розв’язка) — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе» (епілог-обрамлення).

Новела складається з кількох частин, де на початку й у кінці використано прийом обрамлення. «Останній лист від батька» є своєрідною новелою в новелі. Оповідь ведеться від І особи — сина-студента.

Художні засоби виразності: епітет, символ, порівняння та ін.

Объяснение: