Установіть послідовність подій у творі: А “А я мовчки дививсь на неї, і чудно мені було якось. Ми - двоє
людей, загнаних другими людьми, — сидимо і маємо зараз через щось іти ще
до якихось інших людей...”
Б “...якраз кроти дверей сиділа... —уявіть собі!.. — сиділа панна. Сама
настояща, городська панна...”
В “Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який зміта
все сміття “не треба”, “не можна”, це було щастя крові, мозку, нервів, кісток;
це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими,
видющими очима душі”
Г “Зачулась важка Семенова хода. Він ввійшов з якимись свитками в руках і,
подаючи їх мені, сказав:
— Одягніться”.
Відповідь:
переписую все з своїх коментів сюди)))
як варіант
на першій картинці : де хлопці і дідусь вписуємо
слова дідуся: — Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що…
там же хлопчик нижче ростом - це мав би бути Ява - Ми зараз усе закидаємо — нічого й видно не буде. Одійдіть, діду!
там де хлопчик темненький - це Павлуша. Що він говорив в творі не зрозуміло, але можна вписати такі слова: — Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.
Якщо знизу виглядає свиня, то говорити вона нічого не могла, але вона могла дивитися на хлопців з осудом, так само як корова Контрибуція з співчуттям. Слова можна придумати самому, наприклад: - Але ви і шибеники !
картинка, де хлопці з коровою: для корови слова - ідіть, хлопці, отсюдова. Не займайте мене,
слова Яви (в капелюсі) - Вона до мене просто звикла, вона мене любить і тому не хоче…
слова Павлуші - Якась дровиняка, а не корова.
картинка де хлопці з цуценям:
Павлуша (зі шнурком) - Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!
Ява - Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича.
у цуценяти ні слів, ні думок у творі не було: цуценя спершу скиглило, а потім привітно метляло хвостиком, тому слова йому можна придумати, наприклад: Дякую, хлопців, або Ура, мене врятовано!
картинка на баштані:
дід Салимон лаявся: — Ах, шелегейдики! — Ах, шмарогузи! — Ах, катові гаспиди!
Хлопцям було не до розмов, але також можна придумати: наприклад: Ява - Павлушо, тримайся!,
для Павлуші: - Дякую, Яво! або Дякую, старик (хлопці так один одного називали а друзями вони ще не були) або як у творі - це може б було вірніше - Хлопці! Куди ви?! А я? Раби! Гади! Гаменхотепа кинули!
картинка в метро:
у міліціонера слів і думок не було - він взагалі був не в курсі, що став причиною такої кумедної пригоди, хіба що придумати щось типу - Це ще що таке ? взагалі, він біг вже слідом за ночвами з дівчиною і кричав: — Стривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Можна і ці слова вписати.
Дівчині було не до слів, її заціпило, навіть у творі так вказано, а ті слова, що вона сказали, то вже було після того як вона зупинилася: Політ пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Але для цієї картинки вони не підходять, хіба що придумати "Що це? або Ой, матінко !
А для хлопців слова тут тільки одні, ті що сказав Ява — Диви! Диви! Старшина Паляничко! Давай доженем!
Пояснення:
Відповідь:
Цей вірш - це монолог чоловіка до своєї коханої, в якому він розмірковує про її багатогранність та говорить, що вона "найкраща без гриму, Божественна – без одінь." Тобто чоловік говорить, що жінка для нього ідеальна така, якою вона є.
У другій частині чоловік говорить, що сам уподібнюється до неї, починає видавати себе за того, ким він є. Втім, він каже, що не може стати такою, як вона, адже не може жити всупереч власним ідеям.
Можливо, ліричний герой певною мірою страждає від того, що його кохана не завжди показу себе справжню, і він тільки й бить, що грається з нею "за сценарієм небес."