Установіть послідовність подій у творі  н. бічуї «шпага славка беркути.
а.славко довідується про аварію літака батька.
б. славко поранив юлька під час битви на шпагах.
в. славко невдало виступає на змаганнях.
г. до школи надходить лист про те, що славко нібито пиячив. ​

Тся вволю посмеяться, то нужно обязательно прочитать повесть Ярослава Стельмаха «Митькозавры с Юрковка, или Химера лесного озера». В ней такие захватывающие приключения двух шестиклассников - за уши не оторвешь от книжки. Когда читаешь эту повесть, то кажется, что написал неизвестный писатель, а такой же мальчик, как герой произведения.Ярослав Стельмах отнюдь не украшает школу, откровенно говорит об отношении учеников к учительнице ботаники и зоологии. Стельмах называет ее так, как говорят дети, - «ботаничку».Именно она задала шестиклассникам задачи: за лето собрать коллекцию насекомых. Мальчики вспомнили, что никому не нужны такие коллекции и они пылятся в кабинете биологии, но ухватились за эту задачу. 
Чтобы выполнить ее, нужно было ехать в Митькиной бабушке в деревню, а родители сомневались, можно ли таких разбойников навязывать старенькой. И все-таки Сережка и Митька сумели доказать родителям, что без коллекции они в сентябре просто погибнут. 
В селе друзья сразу же нашли озеро в лесу, восстановили чей шалаш и все время проводили там. Кроме них, к озеру приезжал на велосипеде еще один городской гость - четырнадцатилетний Васька. Он рассказал шестиклассникам, что в озере живет какое-то чудовище. Дети решили выследить ящера, ведь четко видели огромные следы на прибрежном песке, ночью слышали страшный рев и наблюдали, как булькает вода в глубоком месте. 
Пытаясь поймать чудовище и прославиться, Митька и Сережка делали ловушки, засады, поочередно дежурили ночью. Целый месяц мальчики читали книжки о геологических периоды на Земле и о животных, которые когда-то населяли нашу планету. Как оказалось потом, никакого Митькозавр не существовало, а над друзьями пошутил Васька. И Митька и Сережка не обижены, ведь за этот месяц они пережили множество таинственных и веселых приключений, и в дополнение перечитали много книг по биологии. 
Перевернута последняя страница повести, но так не хочется расставаться с героями произведения. И я знаю, что Ярослав Стельмах написал несколько сборников рассказов для детей и о детях, я с удовольствием прочитают на каникулах

Головні герої оповідання мені настільки сподобалися, що коли б у мене була можливість написати кому-небудь з них листа, я б задоволенням звернулася до кожного з них. Якщо б я могла написати листа Яві, я б звернулася до нього приблизно з такими словами:«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»