Твір алегорично подає важливу й складну моральну дилему: як виховати "справжню" людину, тобто особистість, яка підтверджуватиме статус вінця природи не тільки за морфологічно-фізичними показниками та складною диференціацією частин всього організму, а й духовним розвитком, рівнем культури, який, на мою скромну думку, полягає й у обраній ролі при взаємодії з природою. Глазовий підкреслив це через місце дії - зоопарк, доволі прозоро натякаючи на питання утримання тварин у неволі.Чи людина дійсно підтверджує свій панівний статус, спричиняючи своєю діяльністю масштабні екологічні проблеми?
Коли в певний період життя здається, що все-все от-от зруйнується, а невдачі пригнічують одна за одною, Джонатан у мені воліє "щоб ваги невдачі вистачило, аби затягти його на дно, покласти всьому край". Здебільшого у таку хвилину кожен просить поради та до у "свого" Ч'яна, доброго і мудрого друга. До прикладу, востаннє, чим я керувалась/вся - переконливе втішання на кшталт "завжди виходить, коли знаєш, що робити". Чайка невтомно пробував навчитися досконало літати, долати простір і час силами не фізичними, адже вони завжди обмежені кількісними показниками, а духовними, якими правильно володіють одиниці. Чи ж не всі ми: учні, студенти та й не лише учасники навчального процесу, - намагаємося вдосконалюватися постійно, щоб "йти у наступний світ через вивчене у цьому"? Варто пам'ятати висновок, одержаний Джонатаном при за птахами його колонії: "Причинами короткого віку є нудьга, страх і гнів", тож нехай внутрішня птаха кожного уникатиме й страшитиметься цих станів, адже обмеження та "свинцеві тягари", викликані ними призведуть до нищівної поразки, "повільних мандрів в нікуди", які зрештою занепастять особистість.