Слава Чарльза Діккенса гриміла по всьому англомовному світу ще за життя цього знаменитого письменника. Його творчість не залишилася непоміченим і в іншому світі — твори Діккенса переводилися на безліч мов, так і в наші дні регулярно виходять чергові їх видання. Класика ніколи не старіє, а за своє життя Діккенс створив безліч чудових, глибоких, усвідомлених романів, не кажучи вже про всіх інших творах, що вийшли з-під його пера.
Факти з біографії Чарльза Діккенса
Народився майбутній літератор у великій родині. У його батьків було восьмеро дітей, з яких він був майже найстаршим.
У дитинстві Чарльз Діккенс навчався в баптистській школі.
Першим місцем роботи майбутнього письменника, ще в юності, стала фабрика по виробництву вакси, тобто гуталіну.
Коли Діккенс був ще дитиною, сім’я переїхала в Лондон. Однак, життя в столиці виявилася дорогою, що в підсумку призвело до того, що батька Чарльза посадили у в’язницю за борги (цікаві факти про Лондон). До того ж дружину заарештували разом з ним.
Так як його батьки перебували у в’язниці, у свої вихідні Чарльз Діккенс жив там же, з ними. В інший час він жив на роботі.
Невідомо, як могли б скластися життя Діккенса, якщо б не спадщину, отримане його батьком під час перебування у в’язниці. Це дало йому можливість звільнитися, а згодом навіть знайти непогану роботу в якості репортера в газеті.
Незважаючи на те, що сім’я його отримала свободу, за наполяганням матері Чарльз Діккенс був залишений жити і працювати на фабриці, де він працював. Судячи з його біографії, цей факт глибоко поранив його, і наклав відбиток на все подальше життя.
Після роботи на фабриці він вивчився на клерка і працював в адвокатській конторі. Але першою роботою Чарльза Діккенса, наближеної до літератури, стала праця в якості газетного репортера.
Першими його творами стали нариси в газеті.
Роман «Посмертні записки Піквікського клубу», перший з написаних Діккенсом, приніс йому гучну славу і успіх.
Знаменитий письменник Оскар Уайльд невисоко оцінював творчість Діккенса.
Володіючи чудовою дикцією і акторською майстерністю, один час Діккенс заробляв додаткові гроші на літературних вечорах, де він читав свої твори для глядачів.
Ще за життя Чарльз Діккенс став найпопулярнішим англомовним редактором у світі.
У Діккенса була досить дивна особливість, яка супроводжувала його протягом усі життя — він іноді впадав в транс і переставав реагувати на все, що відбувалося навколо.
У США книги Чарльза Діккенса також були дуже популярні, але роман «Мартін Чезлвит», в якому высмеивалось американське суспільство, викликав цілу бурю обурення в його адресу.
У Діккенса була звичка смикати в руках капелюх, коли його охоплювало відчуття дежа вю. Траплялося це з ним часто, і капелюхи в його гардеробі довго не виживали. Втомившись від постійних покупок нових головних уборів, він зовсім перестав їх носити.
В кінці XX століття портрет письменника був навіть поміщений на банкноту номіналом в 10 англійських фунтів (цікаві факти про гроші).
Всього з-під пера Чарльза Діккенса вило 16 повновагих романів і безліч творів поменше.
Забобони були невід’ємною частиною життя Діккенса. Зокрема, він завжди лягав спати головою на північ, а до всіх предметів торкався тричі.
Народжений у великій родині, Чарльз Діккенс любив дітей. У нього їх було цілих 10.
Список дивних звичок літератора поповнила ще одна — випивання трохи гарячої води в процесі роботи, через кожні 50 рядків написаного тексту.
Лондонський будинок, в якому він жив, в даний час є музеєм його імені.
У своєму заповіті Чарльз Діккенс просив не ставити йому пам’ятників. Однак, його воля була порушена, і пам’ятники йому зараз є в чотирьох країнах.
За життя Діккенс не раз говорив, що бачить і чує персонажів своїх книг, коли описує їх в рукописах.
Твори Діккенса багато разів ставали об’єктами екранізацій. Всього фільмів, мультфільмів та серіалів за мотивами його творчості було знято близько ста вісімдесяти.
"Ось і прийшли довгоочікувані зимові свята. На замовлення маленьких гномиків у їхній кімнати постійно падав сніг, росли ялинки і світилися різнобарвні гирлянди. І хоча сніг був холодний, маленькі гномики не мерзли, бо бабуся подарувала їм теплі рукавички та шалики. Марко та Оленка бавилися у сніжки, ліпили снігових баб і цілі фортеці. З ними часто бавився Жартун з Найвеселішої країни Найсмішніших жартунів (чи як там вона називається) та Сонячний Промінчик. Кузь та Русалоньки зараз спали аж до літа. Не приєднувалося до них і Наймудріше Зайченя, воно якраз змінювало шубку і ніяк не могло вийти з дому, щоб не потрапити до лап лисиці або вовкові. Хоча гномики сумували за старими друзями, та їм пощастило познайомитись зі Снігуром та Синичкою. Ну, ви знаєте, маленькі такі пташечки, їх треба підгодовувати взимку, підсипати весь час зернятка до годувальниці. Але ці Снігур та Синичка були незвичайні (мама і тато гномиків – визначні чарівники, дуже зайняті, тому діток їм допомагають доглядати чарівні істоти)..." (Юля Смаль)
Слава Чарльза Діккенса гриміла по всьому англомовному світу ще за життя цього знаменитого письменника. Його творчість не залишилася непоміченим і в іншому світі — твори Діккенса переводилися на безліч мов, так і в наші дні регулярно виходять чергові їх видання. Класика ніколи не старіє, а за своє життя Діккенс створив безліч чудових, глибоких, усвідомлених романів, не кажучи вже про всіх інших творах, що вийшли з-під його пера.
Факти з біографії Чарльза Діккенса
Народився майбутній літератор у великій родині. У його батьків було восьмеро дітей, з яких він був майже найстаршим.
У дитинстві Чарльз Діккенс навчався в баптистській школі.
Першим місцем роботи майбутнього письменника, ще в юності, стала фабрика по виробництву вакси, тобто гуталіну.
Коли Діккенс був ще дитиною, сім’я переїхала в Лондон. Однак, життя в столиці виявилася дорогою, що в підсумку призвело до того, що батька Чарльза посадили у в’язницю за борги (цікаві факти про Лондон). До того ж дружину заарештували разом з ним.
Так як його батьки перебували у в’язниці, у свої вихідні Чарльз Діккенс жив там же, з ними. В інший час він жив на роботі.
Невідомо, як могли б скластися життя Діккенса, якщо б не спадщину, отримане його батьком під час перебування у в’язниці. Це дало йому можливість звільнитися, а згодом навіть знайти непогану роботу в якості репортера в газеті.
Незважаючи на те, що сім’я його отримала свободу, за наполяганням матері Чарльз Діккенс був залишений жити і працювати на фабриці, де він працював. Судячи з його біографії, цей факт глибоко поранив його, і наклав відбиток на все подальше життя.
Після роботи на фабриці він вивчився на клерка і працював в адвокатській конторі. Але першою роботою Чарльза Діккенса, наближеної до літератури, стала праця в якості газетного репортера.
Першими його творами стали нариси в газеті.
Роман «Посмертні записки Піквікського клубу», перший з написаних Діккенсом, приніс йому гучну славу і успіх.
Знаменитий письменник Оскар Уайльд невисоко оцінював творчість Діккенса.
Володіючи чудовою дикцією і акторською майстерністю, один час Діккенс заробляв додаткові гроші на літературних вечорах, де він читав свої твори для глядачів.
Ще за життя Чарльз Діккенс став найпопулярнішим англомовним редактором у світі.
У Діккенса була досить дивна особливість, яка супроводжувала його протягом усі життя — він іноді впадав в транс і переставав реагувати на все, що відбувалося навколо.
У США книги Чарльза Діккенса також були дуже популярні, але роман «Мартін Чезлвит», в якому высмеивалось американське суспільство, викликав цілу бурю обурення в його адресу.
У Діккенса була звичка смикати в руках капелюх, коли його охоплювало відчуття дежа вю. Траплялося це з ним часто, і капелюхи в його гардеробі довго не виживали. Втомившись від постійних покупок нових головних уборів, він зовсім перестав їх носити.
В кінці XX століття портрет письменника був навіть поміщений на банкноту номіналом в 10 англійських фунтів (цікаві факти про гроші).
Всього з-під пера Чарльза Діккенса вило 16 повновагих романів і безліч творів поменше.
Забобони були невід’ємною частиною життя Діккенса. Зокрема, він завжди лягав спати головою на північ, а до всіх предметів торкався тричі.
Народжений у великій родині, Чарльз Діккенс любив дітей. У нього їх було цілих 10.
Список дивних звичок літератора поповнила ще одна — випивання трохи гарячої води в процесі роботи, через кожні 50 рядків написаного тексту.
Лондонський будинок, в якому він жив, в даний час є музеєм його імені.
У своєму заповіті Чарльз Діккенс просив не ставити йому пам’ятників. Однак, його воля була порушена, і пам’ятники йому зараз є в чотирьох країнах.
За життя Діккенс не раз говорив, що бачить і чує персонажів своїх книг, коли описує їх в рукописах.
Твори Діккенса багато разів ставали об’єктами екранізацій. Всього фільмів, мультфільмів та серіалів за мотивами його творчості було знято близько ста вісімдесяти.
Объяснение:
"Ось і прийшли довгоочікувані зимові свята. На замовлення маленьких гномиків у їхній кімнати постійно падав сніг, росли ялинки і світилися різнобарвні гирлянди. І хоча сніг був холодний, маленькі гномики не мерзли, бо бабуся подарувала їм теплі рукавички та шалики. Марко та Оленка бавилися у сніжки, ліпили снігових баб і цілі фортеці. З ними часто бавився Жартун з Найвеселішої країни Найсмішніших жартунів (чи як там вона називається) та Сонячний Промінчик. Кузь та Русалоньки зараз спали аж до літа. Не приєднувалося до них і Наймудріше Зайченя, воно якраз змінювало шубку і ніяк не могло вийти з дому, щоб не потрапити до лап лисиці або вовкові. Хоча гномики сумували за старими друзями, та їм пощастило познайомитись зі Снігуром та Синичкою. Ну, ви знаєте, маленькі такі пташечки, їх треба підгодовувати взимку, підсипати весь час зернятка до годувальниці. Але ці Снігур та Синичка були незвичайні (мама і тато гномиків – визначні чарівники, дуже зайняті, тому діток їм допомагають доглядати чарівні істоти)..." (Юля Смаль)