Установить видповиднисть миж художним засобом та цитатою:
а) "я пам'ятаю мить чудову..."
б) "Йшли роки. Мрии...розвияв витер..."
в) Моим очам з' явилась ти,
Як осяйне вединня раю..
г) "Вид праху утече нетлийный заповит... "
д) "Боявся вас и потай ревнував..."
1. Епитет
2. Метафора
3. Поривняння
4. Усоблення
Українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. Саме завдяки пісні Україну асоціюють з калиною і вербою. Наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. В українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. У пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.
Найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. Саме такі пісенні твори найяскравіше передають талановитість і духовну красу нашого народу. Обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. Наприклад, перед Новим роком та Різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. А навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. Не менш цікавими є і жниварські пісні. Вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.
Завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. Саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. Незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. До того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. Мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. Ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. Адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. Такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.
Невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. Пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. Українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. Незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. Українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.
Хтось із тогочасних українських письменників сказав, що в українській літературі того періоду є тільки один справжній чоловік — і це Леся Українка. Як будь-якому жарті, у цій фразі є тільки частка жарту. Усе ж інше — правда. Л.Українка своїм життєвим шляхом і своєю творчістю спростовує тезу про «слабкість». Не легко знайти в українській і світовій літературі приклад такої сили духу, яку мала ця жінка. Я досі дивуюся, як цій людині вдалося сумістити нежіно вдачу, справжню жіночність (принаймні із текстів та фотознімків судячи) по при талант.
І Леся Українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати …піаністкою. Вона бачила у музиці усе своє життя. Але музика стала для нею недосяжною. Маючи важку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. Напевно, втратити мрію — вже достатній привід зламатися і зневіритись. Чи привід шукати далі, удосконалюватись, боротись? Це та ситуація, коли особистий вибір людини зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати?) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. Музика була життям молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжною, життя стало музикою.
Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії текстів… насправді тексти звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти.
Не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною письменницею. Хоча й цього було б більш ніж достатньо. Леся Українка — людина Пересічної освіченості. Вона чи не перша вивела українську літературу за межі національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала на свій лад. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, право жінки. На творчість, на самореалізанію, на силу. Особливо ж зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки не згадував.Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. Сили боротися, не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки з ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. Своєю ж.
Творчий спадок Лесі Українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, переклади… Але мені здається, письменниця залишила ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї, і не спадщина власного прикладу, власної мудрості. Коли жінка стає сильною, вбачаючи всю красу і ніжність жінки. Або навіть не «стає сильною», бо це якось особово, а робить себе сильною.
І проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. Кожен повинен знайти відповідь для себе. Питання, як виховати у собі внутрішню силу - так само вічне. Його так само кожен має вирішити для себе сам. Але життєвий шлях Лесі Українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » Жінка як сильна стать: життя і творчість Лесі Українки. Це не складно, зате не втратиш!