Утворіть нові слова від поданих слів, замінивши їх одним словом. 1.Північ, схід; жовтий і гарячий; подібний до шовку; возити воду,сніг білий. 2. Ліс і степ; глухий і німий; західні слов’яни; возити молоко, ходить всюди.

Добро-це ніби щось таке маленьке, але водночас таке приємне. У наш час все більше людей забувають про звичайні речі, поринаючи у свої буденні справи. Ми не стараємося щось змінити, ми хочемо щоб змінював хтось. Ми повчаємо інших, але не можемо навчитися самі. Добро - це те, що повинна робити кожна людина. На мою думку якщо кожен із нас скаже старшій людині Доброго дня, поступиться в автобусі місцем, до бабусі перейти дорогу, тоді наш світ стане набагато кращим. Я вважаю що робити добро зовсім не складно і робити його потрібно безкорисно, не озираючись назад, не чекаючи якоїсь винагороди. Слід пам'ятати людина починається з добра. Світ починається з тебе. Все в житті повернеться бкмерангом. Потрібно робити добро і пам'ятати що саме своїми вчинками ми подаємо приклад молодшим. Як робимо ми так колись будуть робити вони. Тому потрібно робити більше добра, адже колись ми схочемо щоб до нам, але до буде нікому

У першій половині XIII століття монголо-татарські орди, очолювані Батиєм, захопили Київ і попрямували через Карпати в Угорщину. Вояка Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Але мужньо боронився український народ. Про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає Іван Франко в повісті "Захар Беркут".
Служіння народові було метою життя дев'яносторічного Захара. Усе своє життя віддав він громаді. Дізнавшись про наближення ворога, Захар радить тухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. Старого Беркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над Тухлею, а й та небезпека, що загрожує сусідським селам. То ж, заручившись сусідською до послухавши поради Захара, громада вирішує розгромити ворога в тухольській долині. Саме в цю складну хвилину старий Беркут отримує звістку про те, що його син Максим живим захоплений у полон. Захар не йме віри дим словам: Максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться в неволю. Але Максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалося взяти його та закувати в залізні пута.
На душі в Захара Беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді, син у полоні, як воно буде? Та чи здобудуть вони перемогу? Сама природа ніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухо стугонить.
Захар Беркут усвідомлює свій обов'язок ватажка навіть тоді, коли боярин Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за це віддати полоненого Максима живим. Люди розуміють, який біль крає зараз батьківське серце Захара, і пропонують прийняти пропозицію. Але старий Беркут у цей час — насамперед громадський ватажок. Він відмовляється, тому що звільнені монголи обов'язково підуть нищити сусідів, які зовсім не готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. Захар підкорює батьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідає монгольському посланцеві: "Або ми всі загинемо, або ви всі — іншого вибору нема".