Утворити й записати складнопідрядні речення з кількома пiдрядними, поєднавши головну частину з двома підрядними так, щоб підрядні сполучники стояли поруч. Обгрунтувати наявність коми мiж підрядними частинами за до правил. Накреслити схеми речень. Зразок. Одна в мене поmiха / що розмовляю з тобою /Хоч ми й не ЧУЄШ.- Одна в мене поmiха, що, хоч ми й не чуеш, розмовляю з мобою (М. Коцюбинський).

1. Гафiйцi здавалось / Що Прокіп виріс і навіть постарів / Незважаючи на те що небагато часу минуло. 2. Пан чуе / Що впав його голос. розбився / Коли челядь вже бiля брами збилась у воротях. 3. Андрiй узявсь за попату і знов зловив загублену думку / Бо то так воно вже і йдеться / Як піде чоловікові з якого дня. 4. Здається / Що стоги погаснуть і не будуть горİти / Коли встане Хома або не буде дивитись. 5. Андрiй знае / Що злидні гірше його обсiли / Вiдколи пан прогнав Гудзя (3 тв. М. Коцюбинського).

"дракон ще був зовсім молодий. минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.» «але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває. а найбільше, що мене здивувало,  — вигляд його печери». «яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! воістину це дозволено тільки людям! »

             Характеристика дракона із повісті-казки Ю. Винничука                                               «Місце  для дракона»

 

             Дракон із твору Ю. Винничука досить незвичайний. Вісім років він жив і виховувався сам, бо всі його родичі давно зникли. Яйце, з якого він вилупився, багато років пролежало у печері. Це не хижак, не страшна істота, а щиросердна міфічна тварина, які ніколи нікому не завдавала кривди. А ще дракон знав грамоту: вмів читати та й навіть писав вірші.

          Але не в очах кожного дракон має такі позитивні риси. Так, князь його характерезує зовсім інакше: «Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите».

         Проте пан Гудбрант таки наголошує на тому, що дракон зовсім не звичайний: «Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». А печера здивувала тому, що у інших драконів завжди перед входом лежить чимало кісток, що говорить про їхню хижацьку суть. Це й же житель Гличини не може похвалитися своєю здобиччю.

       Дракон Грицько, не зважаючи на свою натуру, протистоїть природі. У той час, як люди всіляко показують своє справжнє обличчя. Більшість із них – ненажерливі, брехливі та жорстокі. Грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої милосердям, щирістю та добротою.