уявіть, що змінилося б, якби Митько та Сергій критично ставиться до повідомлення Василя про чудовисько в озері

Тема : зображення казкової краси морської тиші, коли в морі ледве хлюпочуть хвилі і сяє сонечко.
Ідея: возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної погоди на морі.
Основна думка: приємна погода сприятливо впливає на внутрішній стан людини, її настрій. Художні засоби
 повторення: «ледве-ледве»;
риторичні оклики: «Що бува негода в світі!»; «Золотим шляхом по
 епітети: «час гарячий», «ясне небо, море, хмарки, сонце», «злотиста блакить», «тихий плескіт», «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста», «щире золото», «золотий шлях»;
метафори: «колихає море хвилі», «рине хвилечка», «в’ється стежечка», «золото спадає», «шлях, що проложило сонце».

 образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.