Уявіть, у наше розпорядження дали білборди вздовж дороги, на яких потрібно розмістити слова із «Послання» Тараса Шевченка, які здаються вам найбільш актуальними сьогодні. Але вам потрібно пояснити, аргументувати, чому саме ці слова
1935р. 8 січня - народився Симоненко Василь в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. 1942-1952гг. - Подальший поет навчався в школі.
1942-1946гг. - У Біївцях 1946-1947рр. - У селі Евківцах 1947-1952гг. - У Тарандинцях 1952р. - Закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. Брав участь у літературній студії ім.Василя Чумака. 1957-1960рр. - Працював у газеті "Черкаська правда" 1960-1963рр. - У газеті "Молодь Черкащини", власним кореспондентом "Робітничої газети" 1962р. - Став членом СПУ. Вийшла його єдина прижиттєва збірка «Тиша і грім». 1962р. середина - поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т.Шевченка (м. Сміла) 1963р. 13-го грудня - поет помер у Черкаській лікарні від раку, похований у Черкасах. Минуло 15 років офіційного забуття поета і в 1981р. з'явилася книга вибраного «Лебеді материнства» з передмовою Олеся Гончара 1995р. - Василю Симоненкові посмертно присуджено Державну Премію України имени Т. Шевченка.
Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю. Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде. Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка. Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс. Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп. Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова. Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років! Літота-така малесенька, що ледве од землі видно. Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.) Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле! Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
1942-1952гг. - Подальший поет навчався в школі.
1942-1946гг. - У Біївцях
1946-1947рр. - У селі Евківцах
1947-1952гг. - У Тарандинцях
1952р. - Закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. Брав участь у літературній студії ім.Василя Чумака.
1957-1960рр. - Працював у газеті "Черкаська правда"
1960-1963рр. - У газеті "Молодь Черкащини", власним кореспондентом "Робітничої газети"
1962р. - Став членом СПУ. Вийшла його єдина прижиттєва збірка «Тиша і грім».
1962р. середина - поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т.Шевченка (м. Сміла)
1963р. 13-го грудня - поет помер у Черкаській лікарні від раку, похований у Черкасах.
Минуло 15 років офіційного забуття поета і в 1981р. з'явилася книга вибраного «Лебеді материнства» з передмовою Олеся Гончара
1995р. - Василю Симоненкові посмертно присуджено Державну Премію України имени Т. Шевченка.
Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде.
Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка.
Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс.
Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп.
Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова.
Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років!
Літота-така малесенька, що ледве од землі видно.
Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.)
Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле!
Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.