Якщо "старий" - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою". Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".
3. Слова матері Михайлика про те, що ніхто не до бідному чоловіку, стосувалися того випадку, коли мати дізналася, що Михайлик пригостив гарбузовим насінням хлопчика, який разом з матір"ю просили по селі щось з їжі.
4. Михайлика записали одразу у другу групу, тому що він вже вмів гарно читати, знав цифри до тисячі, вмів рахувати, правда, не знав ще таблички множення.
5. показати де раки зимують - помститися, покарати, поставити на місце. Ці слова вживають як погрозу.
туди, куди Макар телят не ганяє - туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко.
туди, де козам роги правлять - дуже далеко; в суворих, необжитих краях.
по чому фунт лиха - пізнати горе, великі неприємності, труднощі
6. Як допитливого і малого хлопця, якому дуже хочеться хоч одним оком глянути на виставу - я Михайлика розумію. Правду кажучи, хлопець спробував майже всі "законні" щоб потрапити на виставу - він просив у матері продуктів, щоб купити квиток, але мати відмовила. Він спробував знайти якесь потаємне куряче кубельце, але в них лежали лише бовтуни (несвіжі яйця). Слід звернути увагу, що хлопець і на думці не мав, щоб віддати за квиток несвіже яйце. Коли секретар комсомольського осередку сказав, що для театру потрібна солома і хто принесе, того пустять до зали, Михайлик з надією поцікавився чи не потрібно ще й сіна. Але доля того дня була не зовсім на його боці. Його намір проскочити зайцем у зал нічим добрим не закінчився. Михайлику було дуже соромно. "Я не сказав би, що це були найкращi хвилини в моєму життi. Але вони одразу стали ще тяжчими, коли я пiд пильним наглядом опинився бiля самого касира: назустрiч менi з приступцiв розгонисте iшов дядько Себастiян. Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".
7. Мрії дітей нинішніх та тих, що жили за часів дитинства Михайла Стельмаха у чомусь схожі, але й відрізняються. Діти і у ті далекі часи і сьогодні мріють жити у мирі, щоб батьки були поруч, щоб вони про них дбали і любили, щоб друзі були вірні і надійні. Але сучасним дітям вже не потрібно мріяти про одяг чи взуття, щоб піти до школи, не потрібно міняти книжку на насіння, щоб прочитати цікаві пригоди, більш того, сьогодні деяких дітей і палицею за читання книжки не заженеш, що, звичайно, не дуже добре. Але те, що сучасним дітям не потрібно мріяти про елементарне - це добре. Значить всі зусилля багатьох людей попередніх поколінь не були марними.
Відповідь:
Якщо "старий" - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою". Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".
Пояснення:
Відповідь:
3. Слова матері Михайлика про те, що ніхто не до бідному чоловіку, стосувалися того випадку, коли мати дізналася, що Михайлик пригостив гарбузовим насінням хлопчика, який разом з матір"ю просили по селі щось з їжі.
4. Михайлика записали одразу у другу групу, тому що він вже вмів гарно читати, знав цифри до тисячі, вмів рахувати, правда, не знав ще таблички множення.
5. показати де раки зимують - помститися, покарати, поставити на місце. Ці слова вживають як погрозу.
туди, куди Макар телят не ганяє - туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко.
туди, де козам роги правлять - дуже далеко; в суворих, необжитих краях.
по чому фунт лиха - пізнати горе, великі неприємності, труднощі
6. Як допитливого і малого хлопця, якому дуже хочеться хоч одним оком глянути на виставу - я Михайлика розумію. Правду кажучи, хлопець спробував майже всі "законні" щоб потрапити на виставу - він просив у матері продуктів, щоб купити квиток, але мати відмовила. Він спробував знайти якесь потаємне куряче кубельце, але в них лежали лише бовтуни (несвіжі яйця). Слід звернути увагу, що хлопець і на думці не мав, щоб віддати за квиток несвіже яйце. Коли секретар комсомольського осередку сказав, що для театру потрібна солома і хто принесе, того пустять до зали, Михайлик з надією поцікавився чи не потрібно ще й сіна. Але доля того дня була не зовсім на його боці. Його намір проскочити зайцем у зал нічим добрим не закінчився. Михайлику було дуже соромно. "Я не сказав би, що це були найкращi хвилини в моєму життi. Але вони одразу стали ще тяжчими, коли я пiд пильним наглядом опинився бiля самого касира: назустрiч менi з приступцiв розгонисте iшов дядько Себастiян. Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".
7. Мрії дітей нинішніх та тих, що жили за часів дитинства Михайла Стельмаха у чомусь схожі, але й відрізняються. Діти і у ті далекі часи і сьогодні мріють жити у мирі, щоб батьки були поруч, щоб вони про них дбали і любили, щоб друзі були вірні і надійні. Але сучасним дітям вже не потрібно мріяти про одяг чи взуття, щоб піти до школи, не потрібно міняти книжку на насіння, щоб прочитати цікаві пригоди, більш того, сьогодні деяких дітей і палицею за читання книжки не заженеш, що, звичайно, не дуже добре. Але те, що сучасним дітям не потрібно мріяти про елементарне - це добре. Значить всі зусилля багатьох людей попередніх поколінь не були марними.
Пояснення: