«хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ».«вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і ».мар’яна говорить михайлику: «і так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »
«хоча я і дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ». «а ще я люблю, як з лісу несподівано вистрибне хата, заскриплять ворота, побіжать стежки в саду і до пасіки. і люблю, коли березовий сік накрапав з жолобка. люблю напасти на лісовій джерело і дивитися, як воно викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, ніби брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листі. коли так добре червоніє калина і пахнуть опеньки ».
• «я не дуже кривляючись, коли треба щось робити, охоче дідусеві, ременя нашу кінь, рублю дрова, охоче жартую сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без полювання, а всі -таки потроху цюкало сапою на городі і не вважаю себе ледарем ».
• «і є у мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим - дурість; саме вона і завдає найбільші клопоти і хвацько і вже тоді мені одні слова сяяли, ніби зірки, а інші туманили голову ».
• «я ніколи не був скиглієм, терпляче виносив і батіг, і хлудіну, і запотиличники ».
• «навчався я добре, вчився б, напевно, ще краще, якби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжі, я мчав до школи, ніби ошпарений. напевно, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я пишався ».
• мар'яна -> михайлу: «і вчи і так учись, щоб всі знали, які це мужицькі діти. нехай не говорять ні панове, ні підпанки, ні різна нечисть, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер - зась! ».
ответ:
«хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ».«вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і ».мар’яна говорить михайлику: «і так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »
сделай лучшим :
объяснение:
«хоча я і дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ». «а ще я люблю, як з лісу несподівано вистрибне хата, заскриплять ворота, побіжать стежки в саду і до пасіки. і люблю, коли березовий сік накрапав з жолобка. люблю напасти на лісовій джерело і дивитися, як воно викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, ніби брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листі. коли так добре червоніє калина і пахнуть опеньки ».
• «я не дуже кривляючись, коли треба щось робити, охоче дідусеві, ременя нашу кінь, рублю дрова, охоче жартую сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без полювання, а всі -таки потроху цюкало сапою на городі і не вважаю себе ледарем ».
• «і є у мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим - дурість; саме вона і завдає найбільші клопоти і хвацько і вже тоді мені одні слова сяяли, ніби зірки, а інші туманили голову ».
• «я ніколи не був скиглієм, терпляче виносив і батіг, і хлудіну, і запотиличники ».
• «навчався я добре, вчився б, напевно, ще краще, якби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжі, я мчав до школи, ніби ошпарений. напевно, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я пишався ».
• мар'яна -> михайлу: «і вчи і так учись, щоб всі знали, які це мужицькі діти. нехай не говорять ні панове, ні підпанки, ні різна нечисть, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер - зась! ».