Узагальнення і систематизація за темою «Про минулі часи». Творчість Г. Тютюнника,«Ти знаєш, що ти – людина…».Творчість О. Стороженка, Б .Лепкого ( тестування) ІII варіант 1. Повість Г. Тютюнника «Климко» є: А Історичною; Б Автобіографічною; В Соціально-побутовою. 2. З ким жив головний герой повісті – Климко? А Удвох із батьком; Б Удвох із дідусем; В Удвох із дядьком Кирилом. 3. Що вчителька Наталя Миколаївна намагалася виміняти на продукти? А Трояндову сукню; Б Квітчасту хустину; В Хромові черевики. 4. Скільки кілометрів довелося пройти пішки Климкові в пошуках солі? А 25; Б 50; В 200. 5. Чому мати (оповідання О. Стороженка «Скарб») не пускала свого сина влітку на вулицю погуляти? А Було багато роботи, тому вона не хотіла, щоб він дармував час. Б Боялася, щоб сонце не напекло голови. В Не хотіла, щоб він водився з простими сільськими дітьми. 6. Що, жартуючи, хлопці вкинули у відчинене вікно Павла? А Шолудивого кота; Б Миршавеньке козеня; В Дохлого хорта. 7. Мишка (однойменна казка Б. Лепкого) не хотіла, щоб її діти навчилися від людей: А Жорстокості; Б Брехливості; В Працелюбності . 8. Дайте визначення. Художня деталь – це… 9. За що мишка (однойменна казка Б. Лепкого) розсердилася на своїх господарів? А За те, що вони не дали молока для хворої дитини; Б За те, що вони не нагодували голодну жінку; В За те, що вони завели в домі кота. 10. Чи вважаєте ви, що прожити все життя, як Павлусь, – це і є справжнє щастя (за оповіданням О. Стороженка «Скарб»)? Доведіть свою думку. 11. На що перетворився дохлий собака, якого хлопці вкинули Павлові у вікно? 12. Дайте визначення .*Казка – це*… СОРОЧНО
основні персонажі: іван палійчук, марічка гутенюк, палагна, мольфар юра;
міфічні істоти: щезник, чугайстир, нявка.
іван палійчук. іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. але так само була чудна. дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить»(іван у дитинстві). коли іван підріс, він став гарним парубком: «тепер іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (марічку), він не може її забути протягом усього життя.
марічка гутенюк – кохана івана. марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – івану. марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з’явились – не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист марічки до складання пісень).
палагна – дружина івана. на відміну від ніжної, вразливої та романтичної марічки, палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «його палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». «на добрім хазяйстві палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». між іваном та палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. проте палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника юри.
юра – сусід івана, коханець палагни, мольфар (чарівник). «він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. у своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». образ юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. через пристрасну закоханість у палагну вдається до чар, які підточують здоров’я івана.
крім людей, у творі також діють міфічні, казкові істоти (запозичені з язичницького фольклору карпатських гуцулів): щезник, нявка, чугайстир.
щезник – злий дух: «на камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
чугайстир – добрий лісовий дух: «він був без одежі. м’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. він був смертю для них: зловить і роздере».
нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки. «він бачив перед собою марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не марічка, а нявка. йшов поруч із нею й боявся пустити марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч івана із нявкою під виглядом марічки).