Усі ми прагнемо щастя, але за нього потрібно боротися щодня. Щастя просто так не прийде і не постукає тобі у двері. Щастя приходить до радісних, веселих, позитивно настроєних людей. Там воно і осідає надовго.
Воно не любить похмурих, сумних і весь час незадоволених осіб. У любій ситуації можна знайти позитивну сторону, а можливо і краплину щастя. Потрібно тільки уважно придивитися.
Для мене щастя – це коли усі мої рідні здорові та щасливі. Щастя – це коли у країні, в якій я народилася і живу, немає війни.
Щастя – коли у мене в сім’ї народився братик або сестричка. Бути щасливою означає бути радісною за свої досягнення, за досягнення своїх рідних та друзів.
Щастя є в кожному з нас, тому що всі ми унікальні та неповторні. В мене є абсолютно все для того, щоб бути завжди щасливою. За це потрібно боротися і дякувати Богові кожного дня. Будьте щасливі!
Батьки Наталки взяли до себе в приймаки (всиновили) Петра. Наталка з Петром закохалися і батько вигнав Петра з дому. Петро змушений був йти в наймити. Батько Наталки помирає і бідна вдова Терпилиха продає маєток, забирає доньку й купує невеличку хатину у селі. Приходить час, коли Возний Тетерваковський сватається до Наталки. Вона цього не бажає, оскільки закохана у Петра. Мати разом із сільським Виборним Макогоненком умовляють Наталку, щоб та прийняла пропозицію Тетерваковського, бо тоді родина переживала скрутні часи. Коли старости завітали до Наталки, вона зі сльозами на очах пов'язала їм рушники. У той час Петро, вже вільний, опинився в цьому селі. Він випадково знайомиться з Миколою (той був сиротою та родичем Терпилів). Микола розповідає все Петрові. Тож коли Возний та Виборний виходять з хатини (вже перев'язані рушниками) Микола повідомляє Наталці про те, що повернувся її коханий. Біля хатини Возний зустрічається з Петром, з хатини вибігає Наталка, говорить, що кохає Петра. Тетерваковський, вражений тим, що Петро дуже кохає Наталку, і заради неї готовий на все, прощає і благословляє їх.
Усі ми прагнемо щастя, але за нього потрібно боротися щодня. Щастя просто так не прийде і не постукає тобі у двері. Щастя приходить до радісних, веселих, позитивно настроєних людей. Там воно і осідає надовго.
Воно не любить похмурих, сумних і весь час незадоволених осіб. У любій ситуації можна знайти позитивну сторону, а можливо і краплину щастя. Потрібно тільки уважно придивитися.
Для мене щастя – це коли усі мої рідні здорові та щасливі. Щастя – це коли у країні, в якій я народилася і живу, немає війни.
Щастя – коли у мене в сім’ї народився братик або сестричка. Бути щасливою означає бути радісною за свої досягнення, за досягнення своїх рідних та друзів.
Щастя є в кожному з нас, тому що всі ми унікальні та неповторні. В мене є абсолютно все для того, щоб бути завжди щасливою. За це потрібно боротися і дякувати Богові кожного дня. Будьте щасливі!
Батьки Наталки взяли до себе в приймаки (всиновили) Петра. Наталка з Петром закохалися і батько вигнав Петра з дому. Петро змушений був йти в наймити. Батько Наталки помирає і бідна вдова Терпилиха продає маєток, забирає доньку й купує невеличку хатину у селі. Приходить час, коли Возний Тетерваковський сватається до Наталки. Вона цього не бажає, оскільки закохана у Петра. Мати разом із сільським Виборним Макогоненком умовляють Наталку, щоб та прийняла пропозицію Тетерваковського, бо тоді родина переживала скрутні часи. Коли старости завітали до Наталки, вона зі сльозами на очах пов'язала їм рушники. У той час Петро, вже вільний, опинився в цьому селі. Він випадково знайомиться з Миколою (той був сиротою та родичем Терпилів). Микола розповідає все Петрові. Тож коли Возний та Виборний виходять з хатини (вже перев'язані рушниками) Микола повідомляє Наталці про те, що повернувся її коханий. Біля хатини Возний зустрічається з Петром, з хатини вибігає Наталка, говорить, що кохає Петра. Тетерваковський, вражений тим, що Петро дуже кохає Наталку, і заради неї готовий на все, прощає і благословляє їх.