Планетник – головний герой однойменного оповідання Б. Харчука. Це маленький хлопчик, який ходив іще безштаньком. Він, закутаний у невеличку хустинку, кінчики якої були запущені під пахви, в сорочку із довгими полами і закасаними рукавами, в личаках, що були намотані до колін, дуже скидався на дівчинку. Білі пасма волосся спадали на плечі Планетника і обрамляли його зігріте соромливістю та щирістю обличчя. У його синіх, глибоких, як озеро, очах гармонійно поєднувалися мрійність і розум. В них світилася мовчазна, лагідна душа хлопчика.У виразі обличчя Планетника вгадувалася чуйність, напружена увага, сторожкість до оточуючих запахів і звуків. У душі хлопчика жили невтомна жадоба пізнання безмежного світу і велика цікавість до всього, що відбувалося навколо нього. Планетник з любов’ю і пошаною ставився до природи і людей.На жаль, селянські діти не розуміли Планетника і тому не любили його, навіть «проганяли, кривляли, кидали у нього камінці». Тому й залишався цей дивний хлопчик самотнім, тому і проводив він увесь свій час наодинці з природою, тому і навчився розуміти природу як ніхто інший. Він старався обережно ходити по траві і не товкти її зайвий раз, він ніколи не ламав гілля і не зривав листя, адже він був впевнений, що усе живе на землі для чогось призначене. А найбільшою мрією Планетника була мрія посіяти що-небудь самому і побачити, як воно сходе. Коли Планетник підріс, мати дозволила йому пересадити нарцис. Хлопчик з великою обережністю викопав цю квітку і пересадив її у землю коло маминої грядки, «не пошкодивши жодного корінчика».Планетник дуже любив посидіти на березі річки, навіть просто так, без вудки, хоча хлопчик дуже гарно вмів плести вудки з кінського волосся. Він вмів руками ловити рибу, а раків витягувати ногами. Планетник був скромним, лагідним, мрійливим, спритним, цілеспрямованим, допитливим, чуйним, наполегливим, чемним, працьовитим і добрим хлопчиком. Його доброта проявляється у всіх його вчинках, у прагненні до людям, у вмінні оберігати і цінувати природу. Я вважаю, що для Планетника головним у житті була любов до праці і людини, любов до природи і прагнення робити добро, надавати безкорисливу до прагнення жити «у згоді з людьми, з усім…».З до незвичайного образу головного героя оповідання Б. Харчуку вдалося нагадати нам при почуття поваги до людей, любов до природи та її краси, про обов’язок робити добрі справи і не вимагати за це винагороди. Ця незвичайна повість-притча сповнена мотивами уславлення працьовитості, щирості, чуйності, відповідальності за доручену справу, а також засудженням егоїзму, зла і жаги до багатства. Повість «Планетник» вчить кожного з нас бережливо ставитися до багатств та краси природи, з дитинства прищеплювати собі риси, які у майбутньому до стати гідною поваги людиною.
Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського «Молюсь і вірю…». Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води — хіба це не щастя? Ліричний герой упевнений у собі, світ він уже називає своїм дитям і готовий жити, поки «дозволить дух життя». Бог, природа й він сам виступають єдиним, гармонійним цілим, і нам передається оця бадьорість, цей оптимізм молодого поета.
Про твір: вірш сповнений молодечого оптимізму, кожен рядок наснажений світлими тонами, ліричний герой клянеться, що буде жити, доки дозволить йому «дух життя». Підсилюють світлі відчуття життя пейзажні штрихи: «грає вітер», «голуби ясної вроди черкають неба береги». Анафори, риторичні звертання й оклики, інверсії, епітети — це той арсенал художніх засобів, якими щедро наснажив поезію М. Рильський.
Аналіз вірша Максима Рильського “Молюсь і вірю…”
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Провідний мотив: молодечий оптимізм, відчуття польоту.
Віршовий розмір: ямб.
Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського «Молюсь і вірю…». Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води — хіба це не щастя? Ліричний герой упевнений у собі, світ він уже називає своїм дитям і готовий жити, поки «дозволить дух життя». Бог, природа й він сам виступають єдиним, гармонійним цілим, і нам передається оця бадьорість, цей оптимізм молодого поета.
Про твір: вірш сповнений молодечого оптимізму, кожен рядок наснажений світлими тонами, ліричний герой клянеться, що буде жити, доки дозволить йому «дух життя». Підсилюють світлі відчуття життя пейзажні штрихи: «грає вітер», «голуби ясної вроди черкають неба береги». Анафори, риторичні звертання й оклики, інверсії, епітети — це той арсенал художніх засобів, якими щедро наснажив поезію М. Рильський.
Объяснение: