Віднови послідовність подій. А. «Сухарів дав Климкові на дорогу дід Бочонок, станційний аптекар 1 дядьків Кирилів товариш»
Б. «Найдужче йому подобалося в них «а» кругле, глибоке, воно, \ теж мов луна з колодязя, перекочувалося в аптекаревому горлі як бочоночки..»
В. «Климко знав, що дядько неодмінно скаже ці слова, проте завжди хвилювався: а що як ні? Що як забуде?»
Г. «Климко розворушив палицею багаття як вугілля, картоплини» з нього викотилося дві чорні, як вугілля, картоплини.»
Д. «Климко цілу ніч проблукав тоді на станції, вслухаючись у далекі злякані гудки паровозів, але так і не почув серед них знайомого»
Е. «Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях»
Ж. «Незабаром німецькі літаки розбомбили станцію»
З. «Потім рипнули двері в прикомірок, «подаяння» за ліки» видно, Бочончиха пішла ховати»
Відповідь:
Пояснення:Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
Через двести — триста лет жизнь на Земле будет невообразимо прекрасной, изумительной. (А. Чехов. )
Омонимы
Унылая пора! очей очарованье! (А. Пушкин. )
Ноги давит узкий хром – В день обмозолишься и станешь хром. (В. Маяковский)
Антонимы -
И ненавидим мы и любим мы случайно,
Ничем не жертвуя ни (злобе) , ни (любви) .
И царствует в душе какой-то (холод) тайный,
Когда (огонь) кипит в крови
Лермонтов;
( слова которые в скобках () вне данного контекста антонимами не являются: у слова любовь антоним ненависть, у слова жара – холод; слова же ненавидеть и любить из первой приведенной строки – языковые антонимы. )